Одинока старість – невтішна перспектива для деяких мешканців невеликих сіл та містечок, звідки молодь у пошуках кращого життя від’їздить в обласні центри та за кордон. Особливо, якщо ці містечка на лінії розмежування. Діти та онуки їдуть не лише на заробітки, а й подалі від вибухів. Люди похилого віку залишаються самі. Хтось не хоче покидати рідну хату, інші не хочуть далеко від дому стати тягарем для близьких. Добре, якщо здоров’я дозволяє самостійно ходити за продуктами, ліками, опалювати будинок. А якщо ні?
Про Дім милосердя при церкві у Катеринівці ми дізнались з Фейсбуку. Саме на сторінці будинку звертались до небайдужих людей з приводу непотрібних у господарстві тумбочок для постояльців. Тож зв’язались з місцевим священиком – отцем Романом, який опікується цим будинком та вирушили у Катеринівку - село за 16 кілометрів від Мар’їнки. Село немаленьке, через нього майже щодня їдуть автобуси до Волновахи та Маріуполя.
Свято - Покровська церква у Катеринівці
Тут є дитячий садок, школа та Свято-Покровська церква, де й служить отець Роман та при якій працює будинок для людей похилого віку. Але священику більше подобається називати його «старинцем» або Домом милосердя. Коли зустрілись з отцем Романом справ у нього було чимало. Саме у цей день до будинку привезли бабуню Ніну з Мар'їнки, яка була дуже хвора і яку треба було відвезти у лікарню. Він погодився розказати про будинок та провести невелику екскурсію.Отець Роман став священиком 22 роки тому, тоді служив при церкві у рідній Богоявленці.
Дім милосердя у Катеринівці
«Одного разу був у Свято-Успенівському Ніколо-Василівському монастирі у Нікольському. Там розговорився з одни із старців, він порадив створити «старинець» при церкві, мовляв добра і необхідна справа. Так і зробив. Потім, коли 15 років тому приїхав працювати у Катеринівку, подумав, чому б не створити подібний будинок тут. Біля церкви була старенька хата, разом з прихожанами почали робити ремонт», – розповів він.
У катеринівському "старинці"
Зараз у будинку проживає 29 людей, а розрахований він на 32 постояльців. За словами отця Романа, більше при всьому бажанні прийняти не можна. Щоб збільшити жилу площу, священик разом з прихожанами навіть переробили пральню під додаткову кімнату, встановили там батареї та утеплили її. Отець Роман розповідає, що цієї зими до будинку милосердя привезли 7 людей похилого віку. У деяких є діти або родичі, але забрати їх до себе вони не можуть з різних причин. Так чи інакше, люди похилого віку залишились у власній хаті самі і зіткнулись з тим, що не можуть самостійно ходити за продуктами, топити піч, готувати їсти, прибирати.
У їдальні
«Переважно у нас живуть, літні люди з прифронтових міст. Про кожного з них можна написати окрему книгу. Сумних і страшних історій чимало. Віра з Красногорівки втратила під час військових дій трьох дітей. Був випадок, коли стареньку бабуню залишили просто біля воріт будинку.
Отець Роман та підопічні дому милосердя
Одного дідуся з Галицинівки привезли дуже хворого, ми навіть кілька днів серйозно переживали за його життя, але все наладилось. Когось привозили діти з серйозними проблемами зі здоров’ям, бо забрати у свою однокімнатну квартиру не могли, хтось замерзав у неопалюваному будинку і сам не міг розтопити плиту. То, що розказувати, ходімо подивитесь на наших підопічних самі».
При домі милосердя є город та підсобне господарство
Зараз у будинку живе 11 людей, які не можуть пересуватися самостійно. За мешканцями доглядають прихожани церкви. Постійно у будинку чергує двоє прихожан, які доглядають за постояльцями, прибирають у приміщенні. Щодня сюди приходить лікар.
Людмила з Кураховки розповіла, що рідних у неї немає. Вона хотіла потрапити саме в цей будинок милосердя, коли почались серйозні проблеми зі здоров’ям.
«Кожного дня до нас лікар приходить, міряє тиск, слухає, нагадує про необхідність пити ліки. Годують тут добре. Сьогодні давали гречаний суп, горохове пюре та ліниві голубці. Два рази на тиждень рибу готують. У будинку тепло», – розповіла вона.
Мешканці Дому милосердя
Людмилі з Вугледару 74 роки. Вона живе тут вже кілька років. Більше 10 років після тяжкої травми вона лежить. У неї є діти та онуки. Більшість мешканців неохоче відповідають на питання про рідних та близьких, мовляв, так сталось, що залишились самі. Деякі бабусі та дідусі ходять спираючись на паличку або «ходунки», мають проблеми зі слухом.
Крім жилих кімнат з необхідними меблями та телевізором, у будинку є столова, душова, кімната гігієни.
Дому милосердя допомагають агрофірми та громадські організації
«Будинок двоповерховий, але на другому поверсі у нас склад. Житлове приміщення ми там не зробимо, бо людям у віці складно підійматися сходами», – розповів отець Роман.
За його словами, будинку милосердя допомагають агрофірма «Агротіс» щомісяця привозить молоко, олію, муку, крупи, «Донбас продукт» з Новомихайлівки, районна організація Червоного Хреста, громадська організація «Проліска». Але й священик з прихожанами не сидять склавши руки. У невеличкому сарайчику вирощують курей, неподалік від церкви навесні садять город, а зібраний врожай зберігають у підвалі при будинку та консервують.
Підсобне господарство при домі милосердя
«А ви, що теж когось сюди влаштувати хочете?», – запитала прихожанка, яка допомагає отцю Роману, після нашої екскурсії. А коли дізнавалась, що ні, вибачилась і з сумом додала: «Важко, коли ти не потрібен рідним».
