Іллінка, яку місцеві за старою звичкою звуть Шахове, адміністративно є частиною міста Курахове. Територіально селище знаходиться в шести кілометрах від Курахового і шлях до нього лежить через греблю та поле. Окремої інфраструктури в селищі немає, як і води та опалення. За словами місцевих тут постійно мешкають близько двохсот сімей, з них десь п’ятнадцять – переселенці з тимчасово окупованих територій.
Транспортний зв’язок з містом налагоджено – щоденно за розкладом курсують чотири автобусні рейси в обидва боки. Коштує проїзд 8 гривень. Школярів та робітників курахівських підприємств возять окремими автобусами. Дістатися до Іллінки можна своїм ходом на автівці або велосипеді. Скористатися прохідним автобусом можна, але від траси до житлового масиву потрібно буде йти кілометр пішки.
Зупинка громадського транспорту в Іллінці
«Всі вулиці ввечері освітлюються, в центрі працює магазин з продуктовими та побутовими товарами. Поряд з магазином близько п’яти років тому створили дитячий майданчик. Пустир розчищали всім селом, закопували покришки замість паркану, висаджували квіти»,– розповіла мешканка Іллінки Тетяна.
Дитячий майданчик
«Цього року благоустрій дитячого майданчика взяла на себе Курахівська міська рада. Встановили тренажери та збудували красивий дерев’яний паркан»,– доповнює Лариса.
Продовольчий магазин
«Головна проблема – відсутність води. Я сама родом з Шахового, але мешкаю у Кураховому. Магазин відкривали, коли населення було значно більше. Запитайте в місцевих, як вони тут живуть. Ми намагаємося привозити питну воду та свіжі продукти. Ціни невеликі, бо не всі можуть поїхати у місто за продуктами, тож йдуть до нас»,– повідомила Ольга, власниця єдиного в селищі магазину.
Полиці магазину
Наталю Іванівну зустріли на вулиці. Жінка також в першу чергу звернула увагу на проблеми з водою. «Хто може собі дозволити – будують басейни і заливають в нього питну воду, яку купують в Кураховому. Вартість басейну на 8 «кубів» близько 20 тисяч гривень. Бурити свердловину теж дорого і вода з неї буде лише технічна. Для прання та миття посуду збираю дощову воду, а за питною ходжу до доньки на сусідню вулицю»,– розповіла вона.
Біля двору одного з будинків зустріли молодого хлопця, що збирав опале листя у тачку. Максим розповів, що побутове сміття з села вивозять трактором, а листями вони вкривають на зиму часник. «За вивезення сміття гроші збирає Лариса Анатоліївна, по 19,63 гривні з людини щомісяця. У колишню будівлю школи щонеділі привозять пошту, там же була дільниця під час останніх виборів. Воду питну ми замовляємо, коштує 370 гривень за 8 «кубів» з доставкою. Десь на півроку вистачає»,– поділився він.
Вулиця Центральна
Запитали у хлопця, чим займається молодь у вільний час. «Нічим. Піти в селищі нікуди. Телевізор дивимося з супутникової тарілки або в інтернеті, хто підключив. Швидкість інтернету невелика, та кілька років тому взагалі ніякого не було. З антени телевізор показує лише кілька проросійських каналів, тож я його не дивлюся»,– знизує плечима Максим.
Лариса Гарагашко, голова мікроради селища Іллінка
«Більшість населення складається з пенсіонерів, молоді майже немає. Ще років сім – вісім назад було більше народу, але з того часу дуже багато людей померли. Працездатне населення їздить на роботу до підприємств – «СІМЗ», «Курахівська ТЕС», «Електросталь» у Курахове», – розповідає голова мікроради селища Іллінка Лариса Гарагашко, пригощаючи мене гарячими пиріжками.
Відремонтована частина будівлі школи
Лариса Анатоліївна поділилась, що бібліотеки, будинку культури чи клубу в Іллінці немає. Дозвілля кожен створює собі самостійно. Цього року представники духовного центру «Відродження» проводили свято для дітей з піснями та танцями. Самі мешканці планують найближчим часом провести «Свято врожаю».
Колодязь без відра
Інша мешканка селища, до якої ми звернулися з питанням, як пройти до колодязя, відповіла, що там немає відра. «Ходимо зі своїм відром. Звикли вже вирішувати питання з водою. А от культурного життя не вистачає. Ми пенсіонери, вдень працюємо по господарству, а ввечері чоловік – в інтернеті, а я кросворди розв'язую»,– ділиться Наталя.
Зворотній бік будівлі школи
«Серед підростаючого покоління є активні, талановиті та зацікавлені діти, але жодного гуртка чи колективного заняття для них немає. Місцева семикласниця Алла запропонувала створити танцювальний гурток з сусідських дівчат. Школярка раніше займалася танцями, вона хоче вивчити з дівчатами танець і показати його на «Святі врожаю». Ми вже зварили конструкцію з труб для занять хореографією, виділили дівчаткам приміщення, але в нас немає апаратури, щоб вмикати музику»,– каже Лариса.
Покинутий клуб
За радянських часів у Шаховому була своя школа та клуб. Згодом об’єкти інфраструктури перетворилися на покинуті будівлі з пустими вікнами. Нещодавно завдяки гранту ДТЕК відремонтували частину школи. Тут приймають платежі за електроенергію, сюди привозять пошту, пенсії та гуманітарну допомогу.
Грунтова дорога до колодязя з питною водою
«Для господарчих потреб в селищі існує 5 колодязів з технічною водою, цього року зусиллями міської ради їх відремонтували. Найближчий колодязь з питною водою на Кахановці, туди пішки десь хвилин сорок в один бік по грунтовці. Цього року сусіди бідкалися, що води мало в колодязі, по піввідра набирається»,– розповідає шахівчанка.
Наталя Миколаївна, мешканка Іллінки
Медичного пункту, місцевого лікаря та навіть аптеки в Іллінці немає. Соціальний працівник Тетяна розповіла, що її недієздатні підопічні найчастіше звертаються у питаннях з оформлення субсидій, отримання талонів на вугілля і його привезення, просять привезти воду та ліки.
«Старенькі мешканці, які далі, ніж з двору не можуть вийти, мають нагальні потреби, з якими звертаються до соціального працівника. Живу на Іллінці багато років, тож добре розумію, в чому найбільше необхідна допомога»,– поділилася Тетяна.
