Микола Григораш – травматолог у міській поліклініці. Працює за фахом у Кураховому з 2012 року після закінчення Донецького національного медичного університету та інтернатури. Коли в місті не було інших травматологів, а неподалік розпочалася війна – відмовився від кар’єри в донецькій лікарні і зустрівся з необхідністю надавати допомогу постраждалим після воєнних дій.
Складний вибір
З 2012 року Микола почав працювати в Кураховому, поєднуючи роботу в донецькій лікарні у травматологічному відділенні. Але в 2014 році від роботи в Донецьку довелось відмовитися. Небезпечним стало перетинання лінії розмежування, де активно велися бойові дії.
До 2015 року Микола був єдиним травматологом на прийомі в Кураховому. Наша місцевість стала відрізаною від великих сучасних клінік з обладнанням, діагностикою та досвідченими лікарями. Більше року увесь потік побутових і військових травм потрапляв в руки єдиного травматолога. Лікар зізнається, що не був досвідченим спеціалістом, але тоді не було військових лікарів і він був вимушений вчитися рятувати постраждалих від куль та осколків. «В мене був вибір: вчитися швидко під час операції, або йти з професії», – згадує травматолог. На допомогу молодому спеціалістові прийшли хірурги та книги з військово–польової хірургії.
Лікар на операції
Обирав професію разом з татом
Після школи хлопець мав вибір: стати айтішником або лікарем. Він вирішив піти по стопах батька і вступив до медичного університету. Батько Миколи – Іван Григораш, педіатр і фізіотерапевт, головний лікар санаторію–профілакторію КТЕС «Дружба». Обрання напряму професії відбулося на третьому курсі університету під час курсу з травматології та ортопедії. Студентові сподобалося робити щось руками, бачити процес і результат своєї роботи. Він відмовився від ідеї стати терапевтом, знайшовши своє покликання в травматології.
Микола Григораш
Кожен день не схожий на інші
В роботі травматолога немає стабільного графіку, суворого алгоритму, традиційних щоденних ритуалів. Ранок починається з прийому пацієнтів. В день приходить близько 30 різнопланових хворих з травмами або захворюваннями. Буває таке, що спочатку зашив рану, потім прийшла бабуся артроз лікувати, за нею дитина з вродженою патологією і потрібно швидко перемикатися з однієї проблеми на іншу. Якщо відбуваються масові ДТП чи інші трагедії, коли необхідно лікувати декілька людей водночас, рук травматологів не вистачає. В таких випадках хірурги беруть на себе частину операцій.
Мудрість приходить з досвідом
Микола згадує, що на початку роботи лікарем одну людину міг приймати 20 хвилин, намагаючись розібратися в діагнозі. З досвідом приходить розуміння, з якою проблемою прийшов пацієнт, коли він тільки заходить в двері кабінету.
Влітку травмуються частіше, ніж зимою
Існують стереотипи, що в травматологів найбільше роботи взимку. Лікар розповідає, що під час ожеледиці бувають падіння, але головний «сезон» травм – літо. Влітку частіше травмуються будівельники, садівники, трапляються дтп за участі мотоциклістів. Нерідко потрапляють після відпочинку на морях та базах, травмуються на батутах та від стрибків у воду. Рубали дрова, обрізали дерева, щось майстрували або будували і ушкодилися під час роботи. Летальними результатами такі травми, як правило, не закінчуються, але потребують негайного надання допомоги. За останні три роки почастішали випадки укусів тварин. Найчастіше на людей нападають собаки, іноді – лиси. Кусають людей як бродячі собаки, так і домашні. Статистика кожного року неухильно росте, в 2016 році звернень від людей, постраждалих від собак, було менше 50, а в 2018 вже більше 100.
Довіра пацієнта – основна складова успішного лікування
Найважче в роботі медичного працівника – викликати довіру у пацієнта. Бувають випадки, коли людина просиділа три години в черзі, зайшла і просить призначити їй мазь від діагнозу, який вона сама собі поставила. Це прикро, але такий пацієнт не слухає лікаря, не довіряє його досвідові, не очікує від нього лікування.
Макети з пластиліну
Лікар розповідає, що ніколи не гарантує людині стовідсотковий позитивний результат від лікування. Не можна бути впевненим в собі, працюючи з людиною. Потрібно зробити все необхідне, запитати поради досвідчених колег, докласти зусиль для одужання пацієнта, а не давати обіцянки.
Будні поряд з війною
Сьогодні до курахівської лікарні більше не привозять військових з поля бою, тут займаються лише цивільними. Функціонує повноцінне відділення травматології, яке проводить близько 500 операцій на рік, надає допомогу при будь–якому виді травми. Микола працює в поліклініці, веде первинний прийом хворих. У порівнянні зі страшними роками на початку війни роботи стало менше, люди рідше помирають від отриманих травм. Не дивлячись на велику кількість вилікуваних хворих та проведених операцій, лікар не вважає, що робить щось надзвичайне. «Я просто людина, яка робить свою роботу. Мій шлях навчання також був сповнений помилок та горя людського», – каже травматолог.
Відділення травматології в курахівській лікарні сформувалося майже через рік після початку бойових дій на Донбасі. Травматолог Дмитро Неліпа виступив ініціатором того, щоб створити відділення травматології в Кураховому. В лютому 2015 року адміністрація мар'їнської ЦРЛ виділила авто для перевезення оснащення з Красногорівки, де була районна лікарня до війни. Пізніше до команди травматологів приєднався Михайло Чирков, талановитий лікар з Луганської області, який наразі очолює відділення. В тому ж році у місті з’явилися військові лікарі, які опікуються травмованими військовослужбовцями.
