Сонцівка село відоме далеко за межами Донецької області. Саме тут народився автор відомих сонати для фортепіано №7, опери «Війна і мир», п’ятої симфонії – композитор Сергій Прокоф’єв. Подолати 13 кілометрів від Курахового до села непросто, автобус з міста їздив у минулому році, а вже в цьому добриється хто, як може – на власному транспорті або таксі, яке обійдеться не менше 150 гривень.
На в'їзді у село
На в’їзді у Сонцівку стоїть стела, яка повідомляє що тут знаходиться меморіальний музей композитора. Дорогою до центра села, де він знаходиться, зустрічаємо багато напівзруйнованих будинків, подвір’їв, які позаростали травою.
Сільський магазин
«У нас молодь не затримується, бо ніде працювати. Хтось їде у пошуках роботи та кращого життя у великі міста, інші подаються на заробітки закордон. У школу вчителів з Курахового возять на шкільному автобусі. Живуть у селі переважно пенсіонери. А ті, хто молодше та працює має власний транспорт щоб їздити на роботу», - розповіла продавчиня у магазині продовольчих товарів.
У сільському магазині
У центрі села крім магазинів та музею побачили школу, сільську раду, будинок культури та пам’ятник воїнам, загиблим у Другій світовій війні.
Пам'ятник воїнам загиблим у Другій світовій війні
«Наше село відноситься до Покровського району, то щоб добратися у райцентр треба спочатку доїхати до Селидового, це кілометрів 15 - 16, а потім вже до Покровська. У Селидове автобус поки їздить і це добре. У минулому році працювала у Кураховому по вахтам, на роботі залишалась допізна, тож доводилось жити там два тижні на квартирі, а потім повертатись додому. А ті, хто працюють змушені ловити попутки, або напрошуватись у машину до знайомих», - розповіла Світлана продавчиня продуктового.
магазин
За її словами, у селі два магазини та два ларька, тож людям похилого віку не треба їхати на базар, все необхідне можна купити тут. Від магазину вирушаємо прогулятися селом.
Дитячий садок
За будинком культури - дитячий садок, а навпроти незвична для села будівля - двоповерхівка, колишній так званий «Будинок вчителя». Колись тут жили приїжджі вчителі та лікарі. Зараз приміщення покинуте, відразу за ним меморіальний музей композитора.
Занедбаний будинок
Відремонтоване приміщення з великими вікнами, концертною залою та експонатами з Маріїнського та Великого театрів – здивує тих, хто вперше потрапив у музей.
Пам'ятник композитору
«Деякі відвідувачі дивуються, коли приїздять сюди вперше. Вони розраховують побачити звичайний сільський музей, а бачать раритетні експонати. Сама історія створення його музею цікава. Коли у 1953 році помер Сергій Прокоф’єв, дослідники знали, що народився він у Сонцівкі, але ніхто не знав де саме вона знаходиться. Після революції початку минулого століття село перейменували у Красне. Сам композитор після від’їзду до Петербургу у 1910 році і до самої смерті не був тут. Тож дослідники витратили багато часу щоб віднайти наше село. Активно займався пошуками скрипаль Донецької філармонії Михайло Бобков, саме він віднайшов тоді у нашому селі ще живих свідків няню Сергія Прокоф’єва – Марфу, друга дитинства Євмена Голікова та сторожа, який охороняв помістя родини композитора. У грудні 1959 року у нашому селі відкрили тоді ще перший у світі - народний музей Прокоф’єва. Екскурсії там проводили школярі. А вже у 1991 році музей реорганізований у меморіальний комплекс. З того часу кількість експонатів значно зросла», - розповіла Наталія Скиба, старший науковий співробітник музею.
Меморіальний музей Сергія Прокоф'єва
До речі сам музей розташований у приміщенні колишньої школи, побудованої ще на початку століття батьком композитора. Нажаль будинок родини Сергія Прокоф’єва, який знаходився біля церкви після більшовицької революції зруйнували, екскурсанти можуть побачити лише меморіальний камінь на його місці.
«Родина композитора приїхала сюди у 1877 році ще до народження Сергія. Батько композитора вчився разом з Дмитром Сонцевим, якому належало помістя у цій місцевості, подароване його пращурам ще наприкінці 18 століття. Але на той момент воно було занедбане, власники сюди не приїздили. Тож Дмитро Сонцев запропонував своєму другові пожити тут. А Сергій Олексійович був діяльною натурою, захоплювався сільським господарством та хотів застосовувати знання на практиці. Так разом з дружиною він опинились у Сонцівці. За пару десятиріч батько композитора перетворив занедбане село у заможне. На початку минулого століття тут працював кінний, цегляний та пивний заводи» - розповіла Наталія Скиба історію приїзду родини Прокоф’єва у Сонцівку.
У музеї
За її словами експонати музею збирали по крупицям, багато речей передали сини композитора – Святослав та Олег, театри, навіть приватні колекціонери. Нещодавно музей поповнився номером журналу «Time» за 1945 рік з портретом Сергія Прокоф’єва на обкладинці та статтею про нього.
Номер журналу за 1945 рік з портретом Сергія Прокоф'єва
«Саме після прем’єри П’ятої симфонії Сергія Прокоф’єва у Чикаго, на обкладинці культового журналу надрукували його фото і статтю про нього. У статті, до речі, автор більше розмірковує не над творчістю композитора, а над питанням чому він у 1936 році остаточно повернувся з еміграції на батьківщину. Те, що на обкладинці культового журналу з’явився наш земляк вже робить цей примірник унікальним для відвідувачів», - розповіла Наталія, коли показувала номер відомого журналу.
Місцева церква
Змінюються часи, змінюються обличчя на обкладинках журналів, незмінною залишається музика, запах квітучих трав у степу, ліс на околиці Сонцівки. А дерева у ліску, до речі, потихеньку перед святами вирубають місцеві, навіть дільничному довелось розклеїти оголошення про кримінальну відповідальність за незаконну вирубку.
Про незвичні та раритетні експонати меморіального музею Сергія Прокоф’єва читайте на нашому сайті найближчим часом.
