Евакуація з Донеччини триває понад рік. Волонтери зазначають, що вивезення людей з регіону й дотепер є актуальним. Бахмут, Авдіївка, Часів Яр, Торецьк, Костянтинівка, Нью-Йорк та інші потребують евакуації місцевих жителів до більш безпечних міст країні. Волонтерка Ольга Данілова від початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну допомагає людям виїхати та облаштуватися на новому місці.
Про безпечний виїзд з небезпечної зони та про розселення людей жінка розповіла редакції сайту КуМа.City.
Волонтерство: перші кроки
Ольга Данілова родом з Костянтинівки. До повномасштабного вторгнення Росії на українську землю вона займалася торгівлею. Війна змінила все у її житті. Маму і дитину жінка евакуювала до безпечного міста, а сама переїхала до Краматорська. Каже, що волонтерити звідси більш зручно з точки зору логістики.
Волонтеркою Ольга стала випадково. Спочатку вона просто забезпечувала людей ліками.
“З початком війні в місті був величезний дефіцит медпрепаратів, особливо не вистачало ліків для діабетиків. З цього все і почалося. Почала збирати гроші: в кого що є. Друзі зі Львова та Івано-Франківська надавали ліки - в їхньому регіоні проблем в аптеках не було. Спочатку допомогала окремим пацієнтам, сім’ям, а потім - більше”, - згадує Ольга про перші кроки.
Потім забезпечувала ліками медичні заклади, а аптечками - Добровольче формування Костянтинівки, Єдиний центр видачі.
Охочих евакуюватися поменшало
Сьогодні Ольга Данілова повернулася з Авдіївки. Розчарована, що не вдалося вивезти звідти жодної людини.
У місто, яке чи не щодня перебуває під російськими обстрілами, волонтери привезли хліб та продукти для пенсіонерів. У місцевому Пункті незламності, де людей годують бутербродами і чаєм, ніхто не схотів виїжджати з рідної Авдіївки.
Люди тут балакучі - без проблем розповіли волонтерам, в яких оселях проживають “лежачі хворі”. Проте, вмовити маломобільних людей евакуюватися цього разу не вдалося.
Ольга Данілова каже: “Однозначно - евакуація потрібна. Більше того, я нині перебуваю у, начебто, безпечній Костянтинівці, і категорично виступаю за те, щоб звідси була евакуація дітей і маломобільних людей. Тому що набагато важче вивозити тих, хто не може пересуватися самостійно, під час обстрілів.
“Дуже важко і такій людині, і волонтерам. Ми також працюємо і як медична евакуація: перевозимо людей з лікарні/до лікарні. Це - хворі, люди з інвалідністю і ті, хто постраждав від обстрілів”, - розповідає жінка.
Ольга каже, що в питаннях евакуації співпрацює з БФ “Восток SOS” й іншими організаціями.
Нині заявок небагато: близько двадцяти людей на тиждень. Потроху люди починають розуміти, що перебувати тут небезпечно. Це - Торецьк, Нью-Йорк, Костянтинівка.
Волонтерка зазначає: “З Часового Яру все меньше заявок на евакуацію, а з Бахмута військові вивозять людей у спеціальне місце. І вже звідти ми їх забираємо та евакуюємо далі. Проблемне - місто Сіверськ, бо там немає бажаючих виїжджати у більш безпечні регіони України”.
Де поселяють переселенців
“Людей ми вивозимо у декілька шелтерів, що облаштували наші друзі. Це - Дніпро, Харків і Харківська область, Полтава і Полтавщина. Однак вільних місць там практично немає, тож розміщуємо тільки інвалідів і людей похилого віку - там для них створено гарні умови”, - розповідає Ольга.
Інші категорії громадян волонтери вивозять до Покровська, звідки державою організовано безкоштовний евакуаційний потяг до тих міст України, які готові прийняти переселенців. Місяць тому це була Черкащина, наразі людей вивозять у Житомирську область, уточнює Ольга.
Крім того, опікуються родинами з дітьми. Для них можуть орендувати квартиру на два місяці: “Ми можемо знайти житло, якщо сім’я має немовля або дитину до трьох років”.
Однак в таких випадках є й інший бік медалі: опинившись у квартирі з гарними умовами, евакуйовані швидко розслабляються. Далі вони не хочуть ані шукати житло для подальшого проживання, ані шукати роботу.
Здоровим працеспроможним людям треба дати зрозуміти, що за 2-3 місяці вони мають потурбуватися про себе самостійно, а вони просто “сідають” волонтерам “на шию”.
“Кормити-поїти їх постійно - це нереально для волонтерів. На жаль у нас немає можливості турбуватися евакуйованими більш довгий термін. Пояснюємо людям: ми вас евакуювали, надали тимчасове житло, підтримали у перший час, а далі спробуйте самотужки”, - зазначає Ольга.
Нині пріоритетом для волонтерів є маломобільні, інваліди, родини з дітьми. Для них і донори підключаються, допомагають.
Допомога сім’ям з дітьми - особлива турбота, їм надають харчування, одяг і взуття, медичну й психологічну допомогу, дітей забезпечують іграшками.
Проблеми в організації евакуації
Вонотери - це прості звичайні люди, які 24/7 “тягнуть” усе на собі. Проте, іноді виникають труднощі.Серед них головне - це фінансування.
Нині не вистачає грошей для ремонту автівок, що задіяні в евакуації людей. Одна поїздка бездоріжжям та пересування зруйнованими вулицями обстріляних міст, як правило, закінчується потребою ремонтувати евакуаційний транспорт.
Ольга каже, останнім часом “намалювалася” ще одна проблема - забезпечення шелтерів охороною, а це теж фінансові витрати.
“Там проживають люди різних категорій і соціального статусу. Є й такі, що не мали постійного місця проживання, є серед них наркомани. А коли в кімнаті перебуває 10-12 осіб, то час від часу виникають непорозуміння, є випадки з’ясовування стосунків, драк. Нерідко таке проживання закінчується викликом поліції і виселенням таких людей з місця, де їм надали прихисток”, - констатує волонтерка.
Тим, хто вирішив залишити власну оселю і виїжджати у більш безпечні міста України, Ольга радить вчитися соціалізуватися. Бо доведеться жити поруч з різними людьми, у яких відмінні від ваших і музичні уподобання, і їстівні смаки…
“Життя в невизначеності краще, ніж смерть від снаряду”. Дмитро Мишенін про евакуацію з Донеччини
Треба евакуюватися вчасно
Понад рік триває евакуація з Донеччини. Перших почали вивозити у березні минулого року. Волонтери впевнені: за цей час можна було морально підготуватися до того, що треба виїжджати з небезпечних територій.
“Ні, вони чекають до останнього. А чого ви чекаєте? За рік усі нормальні місця вже зайняті переселенцями. А тепер у кімнатах розміщують не одну сім’ю, а по 8-10 осіб. Люди висловлюють незадоволення - обурюються через “погані умови проживання”, - каже волонтерка.
Для тих, хто влаштувався на роботу є можливість жити у хостелі, там гарні умови, але кожному необхідно сплачувати за комунальні послуги. Це невелика сума: від 1000 до 1200 грн. Вона надає можливість підтримувати хостел в нормальному стані і забезпечувати комфортне проживання переселенців.
Повністю розмову з волонтеркою О.Даніловою про евакуацію з Донеччини можна переглянути в проєкті: “Займіть свої місця”.
