Красногорівка – прифронтове місто неподалік від тимчасово непідконтрольного Донецька. У 2015 – 2016 роках про нього майже кожного дня розповідали у новинах. Зараз у місті значно тихіше. Кума City вирішила дізнатись як живуть красногорівці на лінії вогню, з якими проблемами стикаються місцеві та що роблять активні громадяни для благоустрою Красногорівки.
Дістатися з Курахового до прифронтового міста нескладно, автобуси ходять майже щогодини, а квиток коштує 25 гривень. Автобус переповнений вже на автостанції, але більшість пасажирів вийшли у найближчих селах Максимільянівці та Георгіївці. Тож після Мар’їнки у автобусі залишилось 7 пасажирів. Коли вийшли на зупинці біля розбитого «АТБ», місто зустріло незвичною тишею.
Гнітюча тиша, розбитий АТБ та сміттєві контейнери біля кожного будинку на східних околицях
Перше, що впало в око у дев'ятиповерхівках східної частини міста багато вибитих або забитих фанерою вікон. Будинки потрапляли під часті обстріли. На одному якраз будівельники ремонтували дах. Друга річ яку неможна не помітити – дуже мало людей на вулицях. Біля дев'ятиповерхівок у східній - найближчій до Донецька, частині міста ми не побачили ні людей літнього віку, які зазвичай люблять посидіти у теплу погоду на лавочках, ні просто перехожих. Навіть собак і котів тут важко побачити. Але люди у будинках живуть про це говорять і заповнені сміттєві контейнери і білизна, яка сушилась на балконах. Найбільше лякає гнітюча тиша, здається навіть пташки не співають. Чи то від автоматних черг вдалині, чи то від порослих травою узбіч відчуваєш страшенне напруження і незрозуміле занепокоєння, хотілось просто скоріше пройти цей район. Вже за корпусами районної лікарні, біля школи побачили дітей, як ні в чому не бувало вони йшли після занять додому, по дорозі перекидувались жартами та голосно розмовляли.«А що робити? Живемо, їхати немає куди. Більше скажу люди повертаються назад. У порівнянні з 2015 – 2016 роками, людей стало більше, вони повертаються додому, бо тут вже не так гучно і страшно. Хоча вночі буває неспокійно. У місті газу нема, води нема, воду розвозять машиною але сміття вивозять щодня. Якось живемо», - розповіла Світлана, продавчиня магазину, який знаходиться неподалік від лікарні. У продуктовому магазині чималий вибір товару. Тут можна придбати все від хліба та консервів до копчених ковбас та м’ясних делікатесів. Кавуни коштують 4 гривні за кілограм, цибуля – 9 гривень, картопля – 13 гривень, а питну воду у великих ємностях продають по гривні за літр. За словами продавчині, у місті майже немає роботи. Красногорівський вогнетривкий завод не працює через відсутність газу, хоч газопровід відремонтований, але ГРС знаходиться в «сірій зоні», яка неодноразово потрапляє під обстріли. Її треба відремонтувати, але під кулями зробити це неможливо. Доречі, місцеві мешканці не дуже люблять фотографуватися та коли бачать камеру відводять очі та поспішають сховатися від об’єктиву
Розбитий ринок, де йде торгівля, нове кафе та світлодіодні фонарі
Від магазину йду у центр, до ринку та школи №2, відремонтованої у минулому році. Чим ближче до центру, тим більше людей зустрічаю на своєму шляху. «Ви якщо будете у Курахово повертатися, їдьте до 15.00, бо після можна не виїхати, транспорт не ходить. Їздив автобус ще о 16.00, але його відмінили немає кому їздити. Їде якийсь ще траспорт о 15.10, але це не рейсовий автобус, він возить працівників лікарні, які живуть у Кураховому », - порадив Віктор, якого зустріли біля овочевого ларька. Місцевий ринок неабияк постраждав від обстрілів, але чоловік каже, що до обіду підприємці торгують овочами, фруктами, молоком, побутовою хімією. На вулиці Центральній навпроти ринку розташоване невеличке приміщення, яке відразу кидається в очі серед закритих магазинів, забитих фанерою вікон двоповерхівок.
Кафе «Ріо-ріта», за словами барісти та продавчині Ганни відкрилось три місяці тому. Тут продають чай, каву, солодощі та тістечка. На вітрині можна побачити навіть незвичні ласощі – макарун - легеньке печиво безе з м’якою начинкою. Чай коштує 8 -10 гривень, кава – 10 -12 гривень, тістечка 13 - 30 гривень. Ганна розповіла, що відвідувачі у кафе є, попити кави люди заходять щодня.
Вуличне освітлення та відеокамери
У цьому році по вулиці Сумській та Центральній були встановлені світлодіодні ліхтарі. Проект реалізовувався в межах «Програми Організації Об'єднаних Націй із відновлення та розбудови миру». Красногорівська громадська орагнізація «Наше відродження – Донбас Україна» виграли грант на встановлення та облаштування у прифронтовому місті вуличного освітлення.
Як розповіла фінансовий директор громадської організації Олена Косінова, за кошти гранту придбано 70 ліхтарів, які підключать до електромережі за рахунок міського бюджету. Небайдужі громадяни, місцеві підприємці, в свою чергу, зібрали кошти на фарбу для стовпів. До малярних робіт долучились небайдужі мешканці міста та пофарбували всі стовпи. За кошти «Програми ООН з відновлення та розбудови миру» планують створити карту Красногорівки у вигляді банеру. На ній всі бажаючі можуть позначити небезпечні на їх думку місця, потім це перенесеться на інтерактивні карту, а згодом розглядатиметься проект облаштування таких місць камерами вуличного спостереження. Рейсового автобусу на 15.00 так і не дочекалась. Довелося їхати попутним транспортом.
