Більше двох місяців школярі через карантин не відвідували навчальні заклади. Саме стільки часу тривало дистанційне навчання. Навчальний рік вже закінчився, останній дзвоник цього року не лунав, а святкових лінійок не було. Педагоги, учні та батьки тримали новий, незвичний досвід. Про те, як діти пристосувались до навчання вдома та що з цього приводу думають батьки школярів розповіли курахівчанки.
Татьяна Коцан, мама третьокласника:
Спочатку карантину раділи, що з’явився вільний час. Не треба рано вставати, швидко снідати, збиратися та бігти до школи. Але, відчули труднощі з самоорганізацією, обов’язки вчителя лягли на плечі батьків. Мені доводилось організовувати процес навчання, перевіряти посилання на гул-диску, давати завдання, пояснювати, підказувати. При такій формі навчання немає зворотного зв’язку між дітьми і вчителем. Коли учням щось не зрозуміло в класі, то пояснює вчитель. А дома це доводилось робити батькам. Потім виконанні завдання сфотографувати, переслати. Син дуже хоче до школи, каже, що в класі йому простіше і він сумує за друзями. До того, школа дисциплінує, а домашнє навчання розслаблює учнів, бо не треба йти до школи, відповідати біля дошки.
Юлія Джеріна, мама Софії, учениці п’ятого класу:
Спочатку карантину ми отримували завдання з посиланнями на ресурси, де можна знайти відповідну інформацію. У школи, де навчається донька є свій сайт, на якому завдання виконуються онлайн, частково вона виконувала письмово. Тобто спочатку це була система, коли віднайти відповіді на питання учень повинен сам. Але, після появи онлайн трансляцій уроків, моїй доньці стало набагато цікавіше вчитись. У класі їй складно не відволікатись, а вдома вдається зосередитися на навчанні. Форма подачі матеріалу під час онлайн - уроку іноді цікавіша, ніж у школі. Принаймні, вона з цікавістю дивиться всі уроки, якщо чогось не розуміє, передивляється повторно у запису. Єдиний мінус «дистанціонки» - школяр не може звернутися до вчителя з додатковим питанням. Тобто, якщо щось не зрозуміло, треба шукати відповідь самому або питати у шкільного вчителя. Оцінки у доньки підвищились, зараз вона вчиться на 10 – 12 балів. Дома їй краще зосереджуватись на виконанні завдань і у неї є більше часу, щоб засвоїти матеріал.
Олена Еверт, багатодітна мама:
У мене п’ятеро учнів і один телефон на всіх. Комп’ютеру або ноутбуку немає. Якби школа видавала планшети або електронні книги у користування на час домашнього навчання, то дистанційне навчання проходило простіше для дітей, батьків і вчителів. У мене немає педагогічних навиків, мені складно пояснювати дітям шкільний матеріал. Звичайно добре, що по телевізору транслюють уроки онлайн, але у нас один телевізор. Мої діти навчаються у 1, 3, 5, 7 і 9 класах, тобто, дивитись одночасно уроки вони не можуть. Найскладніше допомагати з уроками першокласнику та дев'ятикласнику. До того ж у мене є ще трирічна дитина, якій треба приділити увагу та й під час карантину від ролі мами мене ніхто не звільняв. Мені треба готувати, прибирати, прати. Не всі завдання діти здавали вчасно, просто фізично не встигали.
Марина Юрчик, мама другокласника Сашка:
Мені не подобається дистанційна форма навчання. Вважаю, що ні батьки, ні педагоги до неї не готові. Щотижня у Вайбері вчитель надсилав таблицю, де є, так зване, класне завдання з посиланнями на відеоролики з ютубу. Це не завжди розповідь вчителя, іноді мультик, або презентація . З математики, взагалі, нам просто давали посилання на завдання, які треба виконати. Перші два тижні карантину завдання були досить об’ємні. Малечі складно ще працювати самостійно, мій син сам вирішує приклади та рівняння, але самостійно розв’язати задачу не може. Всі завдання він виконував в окремому, «карантинному зошиті». Потім я фотографувала їх і скидала вчителю на Вайбер. Уявіть, педагогу потрібно збільшити отримане зображення, розібрати почерк і у відповідь надіслати зауваження, бо оцінки нам ще не ставлять. Тепер батьки розуміють складність роботи педагога. У нас уроки вчила вся родина. Ми навіть знімали відео, як син розповідає вивчені вірші і надсилали його вчителю. Дуже складно допомагати вивчати англійську мову. Навіть, якщо батьки вчили її у школі, вони не завжди можуть пояснити. Можливо, учням старших класів простіше навчатися дистанційно, а маленьким все треба по кілька разів пояснювати. Якби були відео - уроки по Скайпу або Вайберу, де матеріал пояснює шкільний вчитель, до якого вони звикли, можливо, їм було легше навчатися.
Ельвіра Пащенко, мама учениці четвертого класу та вихованця спеціалізованого ліцею:
У доньки майже не було проблем з дистанційним навчанням. Мені здається, що при такій формі навчання краще акцентувати увагу на виконанні письмових завдань, їх повинно бути більше. У сина, який навчається у десятому класі, дуже багато теорії, але у його навчальному закладі складніша програма, ніж у загальноосвітній школі. Найти в онлайн уроках необхідну інформацію досить складно. Він визнає, що йому не вистачає теорії, знайти інформацію, якої не вистачає в інтернеті нелегко, іноді, її просто немає українською мовою. Ми не готові до такої форми навчання. Принаймні, учням старшої школи складніше, ніж молодшим класам. Дистанційна освіта не замінить живого спілкування з вчителем, треба щоб між вчителем та учнями був діалог, тоді і знання засвоюються краще. До того ж, діти у школі вчаться співпрацювати, сумісно виконувати завдання.
