У лікарні ім. Мечникова у Дніпрі, де Володимир Яницький лише за останні два роки лікувався більше 10 разів, лікарі і медсестри називають його «Художник». Саме так, без ім’я та прізвища. А ще вони радіють кожному намальованому ним портрету та картині, які він любить дарувати знайомим, друзям, близьким.
Міг втратити зір зовсім, але допомогли лікарі
Як живуть люди з серйозними проблемами зору уявити важко. Можна лише заплющити очі і спробувати пересуватися по власній квартирі, так, щоб нічого не зачепити. Навряд чи вийде. А як малювати?
Володимир Яницький та його картина "Балерина"
Володимир не любить розповідати про захворювання через яке одне око майже не бачить, тільки світ і тінь, а на іншому зір зберігся на 40%. Він хворіє з дитинства, але лікарі не відразу знайшли проблеми із зором та поставили діагноз. Чоловік поступово втрачав зір.
Але, не зважаючи на проблеми зі здоров’ям, свого часу він закінчив медичне училище та працював масажистом. До війни лікувався у Донецьку, де його оперували п’ять разів. У минулому році у Дніпрі художник переніс 10 операцій на оці, у цьому - три. У цьому році йому зробили трансплантацію роговиці.
Володимир Яницький
«Подібні операцій, як казали мені, ще не робили. Раніше люди з таким захворюванням в сорок років вже повністю втрачали зір. Зазвичай такі очі видаляють, але мені пощастило», - розповів він.
Любить малювати людей і сюрреалістичні сюжети
Володимир каже, що у дитинстві дуже любив ліпити із пластиліну. Йому здавалось, що простіше відчувати будь-який предмет, коли часто до нього торкатися і власними руками змінювати його форму. Першу картину на полотні він намалював більше 30 років тому, коли йому було 18. Але полотно, то дуже гучно сказано. На них тоді був дефіцит. Художник з посмішкою розповідає, як сам виготовляв полотна для перших картин із випраних та оброблених у спеціальному розчині та ґрунтованих скатертин, які закріплював на власноруч зроблену раму.
«Люблю малювати щось символічне і людей. Намагаюсь поєднувати такі речі та деталі, які у житті існують окремо, а зустрітися можуть лише на картині. Такі сюрреалістичні сюжети мені подобаються . Пейзажі нескладно малювати. Наношу фарбу розтираю її, потім дивлюсь, що вийшло і домальовую. Якщо чітко вимальовую якісь деталі, то часу на картину витрачаю трохи більше. Обличчя людей малювати складніше. Ставлю фото, потім роблю начерк олівцем, дружина підказує куди треба змістити трішки, де підправити. А потім вже наношу фарби», - розкриває він секрети майстерності.
Майстер за роботою
На картину масляною фарбою художник витрачає один - два тижні, на портрет простим олівцем – близько 20 годин. А їх у нього чимало – від автопортрету та портрету дружини Ганни, до Альберта Ейнштейна. Володимир любить малювати масляними фарбами. Каже, що тоді можна щось домальовувати, змінити кольори, додати або переробити та й таку фарбу легше відчувати пальцями. Він часто повертається до старих картин. Наприклад, до картини «Портал» додавав кольори, домальовував деталі.
Картина Володимира Яницького "Портал"
«Це така символічна картина, де зображений годинник та місто вдалині, а між ними море - своєрідний портал у мрію», - розповів автор. Найулюбленіша його картина «Україна». Ії він почав малювати ще у 2014 році, коли розпочалась війна. Закінчив її лише у цьому році, постійно щось дороблював. Художник каже, що ця картина відобразила всі його переживання з приводу подій в нашій країні за останні п’ять років і дуже складно йому далась. Але на його картині над нашою країною сходить сонце і летять голуби, тож це дає надію, що все буде добре.
Одна із улюблених картин автора
Сюжети підказує дружина
Володимир зізнається, що часто ідею нової картин йому підказує дружина. «Кажу йому хочу балерину, а він відповідає: «значить малюємо балерину», - долучається до розмови Ганна.
«Лікарі ніколи не забороняли мені малювати, не дивлячись на всі діагнози. Людина повинна робити те, що вміє та реалізовувати свій талант будь-що. Після чергової операції відразу купив десять нових полотен», - розвідає Володимир. Не малював він лише коли на оці була глаукома, зізнається, що Ганна просила не перенапружувати око.
Майстер за роботою
«Навколишнє середовище мало пристосовано під потреби людей з обмеженими можливостями. Проведіть експеримент. Нехай здорова людина сяде у інвалідний візок та спробує проїхатися нашими вулицями, тротуарами, відчинити двері у аптеку або магазин, заїхати на пандус будь-якої установи. Це дуже складно робити. Хоча, у моєму випадку, не було такого, щоб в установах мені відмовляли у допомозі прочитати або заповнити документ, коли казав що дуже погано бачу. Часто допомагають, іноді дружина пише за мене», - відповідає він на питання чи важко у нашій країні людям з особливими потребами.
Галерея у квартирі художника
Майстер мріє про виставку
Рік тому Володимиру зняли групу інвалідності, мотивуючи тим, що він бачить світло, тінь і рух. Зараз під галерею та майстерню художник використовує власну квартиру. У ній на кожному кроці картини, фарби, підрамники та полотна. Захоплення мистецтвом задоволення не з дешевих. Тюбик масляної фарби коштує 50- 250 грн., полотно - не менше 200 грн., один пензель – 50 -150 грн. Але Володимира це не дуже засмучує. Він мріє про власну виставку.
Одна із ранніх робіт автора
«Ось намалюю серію картин – п’ять пейзажів і п’ять із сюрреалістичним сюжетом та виставлю їх в Інтернеті», - ділиться планами художник. Багато своїх картин він дарує, деякі продає. Його роботи через Фейсбук замовляють прихильники таланту з Києва, Львова, Одеси.
У 2016 році художник виступив автором проекту «Дерево миру», яке зараз прикрашає центральну площу нашого міста.
