В останні часи жінка в погонах вже нікого не здивує. Втім, жінки все ж неохоче йдуть у лави поліцейських. Про те як живуть сучасні жінки-офіцери журналісти Кума.Сity поговорили з капітаном поліції Аллою Печурою, яка не тільки забезпечує правопорядок у прифронтовому Мар’їнському районі, а й самотужки виховує двох синів.
Зараз Алла Олександрівна обіймає посаду старшого інспектора сектору превенції у Мар’їнському відділенні поліції. Вона забезпечує охорону публічного порядку у складі патрульних нарядів, аналізує й оцінює результати діяльності підрозділу, готує аналітичні матеріали, надає допомогу громадянам, які займаються законною діяльністю та яким загрожує небезпека або протидія з боку правопорушників.
Алла народилася та виросла в Мар’їнському районі у селі Волчанка. Дівчина вирішила піти служити в поліцію ще у 10 класі. У 2005 році, одразу після закінчення школи, вона вступила на факультет міліції громадського порядку та профілактики Донецького юридичного інституту.
«У сім'ї правоохоронців до мене не було. У старших класах відвідала день відкритих дверей інституту і загорілася цією ідеєю. Вирішила себе перевірити себе, чи вдасться мені стати офіцером чи ні. Відразу ніхто навіть не повірив мені, коли сказала куди вступатиму, — згадує жінка. — Але за 14 років служби в цій структурі я ні разу не пошкодувала про свій вибір».
Фото з особистого архіву Алли Печури
Отримавши освіту, дівчина повернулась додому та пішла працювати в Мар’їнський райвідділ дільничним інспектором міліції. Але невдовзі Алла вирішила продовжити навчання в правовій сфері. Вона вступила на магістратуру Національної академії внутрішніх справ України, після закінчення якої отримала бажану посаду інспектора сектору превенції.
Незважаючи на те, що дівчина любить свою роботу, вона зізнається, що спочатку було непросто.
«Потрібно вміти розмежовувати роботу і будинок. Читаючи ту ж зведення, бачачи повідомлення зі смертельними наслідками, вбивства або, що ще гірше, зі злочинами щодо дитини, складно залишатися холоднокровною, — зізнається Алла Олександрівна. — Все одно доводиться це пропускати через себе і десь в глибині душі воно осідає. Вміння залишати всі проблеми і весь негатив за порогом будинку з'явився вже згодом. Та інакше і не можна, якщо вдома тебе чекають двоє малюків».
Фото з особистого архіву Алли Печури
Усміхнена та «тепла» дівчина має внутрішній стержень, сильний характер та цілі. Капітан поліції каже, що нема коли бути слабкою, адже вона потрібна людям та своїм двом синам, яких Алла виховує сама.
«Я просто не даю собі права сумувати, говорити, що мені важко», — додає вона.
7-річний Ванечка та 6-річний Ярославчик пишаються своєю мамою і впевнено говорять, що коли виростуть, то теж стануть поліцейськими.
«В садку своїм друзям хваляться. Кажуть друзям, що ось моя мама ловить злочинців. Полюбляють мамину форму приміряти та уявляти себе офіцерами. Надівають кашкет, погони та питають чи личить їм форма, просять сфотографувати їх, — посміхається Печура. — Батьки мої теж пишаються моєю професією».
Звісно ж родина розуміє і всі ризики, і хвилюється за життя та здоров’я Алли.
«Бувало таке, що коли ввечері прочитав дітям книжку та вкладали їх спати, Ванечка запитував: «ти ж у поліції працюєш, а що як тебе поранять чи вб’ють», — додає жінка. — На що я відповідала, що такого ніколи не станеться, що мама завжди буде поруч і йому не варто хвилюватись».
Капітан поліції Алла Печура
Звичайно, з моменту появи збройного конфлікту, який триває з 2014 року, робота поліції значно ускладнилася.
«У 2014-2015 роках було дуже важко. Напружена атмосфера, постійні обстріли .., — згадує офіцер. — Практично цілодобово потрібно було виїжджати, допомагати людям, фіксувати всі порушення. Максимум особового складу було задіяно в патрулях на вулицях міста. Посилено проходила на автостанції перевірка осіб, підозрілих предметів, великого багажу, який провозили тощо».
Алла каже, що зараз поліцейські теж, вважай, в цілодобовому режимі несуть службу, але тоді ситуація біла набагато складніше.
«Раніше коли конфлікт був у розпалі, ми постійно виявляли факт носіння зброї. І часто в особистих речах при огляді знаходили гранати або патрони, — каже поліціянтка. — Іноді люди й самі собі не можуть пояснити, навіщо їм вдома потрібні гранати або патрони. Беруть на пам'ять, навіть не усвідомлюючи, що цим і себе, і близьких наражають на небезпеку. Хоча звичайно мотиви та цілі проносу зброї у всіх різні. Не завжди людина чесно зізнається з якою метою він собі додому це віз».
Жінка каже, що ні разу за час служби з гендерними стереотипами вона не стикалася.
«Ні на роботі, ні під час несення служби, коли перетиналася з людьми, не було зневажливого ставлення».
Поліцейська реформа застала Аллу в декретній відпустці.
«Я пішла в декрет у 2012 році. Народила одну дитину, а потім, не виходячи з декрету, і другу. Пробула три роки в декретній відпустці. А коли почалася реформа, вирішила, що пора повернутися до роботи, — згадує Алла Олександрівна. — Меншому тоді не було ще й двох. Але ситуація була напружена. Міліція зникла, з'явилась поліція. Повернулась раніше, бо розуміла, що так треба, тому що це моя країна, і я повинна її захищати».
Загалом, за оцінкою дівчини, реформа вплинула на службу позитивно.
«Рівень довіри населення до нас зріс. Це видно навіть по збільшенню кількості звернень. Раніше люди ставилися до міліції з упередженням, а зараз населення стає більш відкритим до нас. Звичайно потрібен не один рік, щоб реформа подіяла, але результат вже видно».
Цього року Алла приймала участь у конкурсі «Історія успіху жінок у поліції Донеччини». Він проходив в кілька етапів. Фіналістки були запрошені на фестиваль, який проходив 21 вересня в Маріуполі.
«Там був присутній генерал і було багато гостей. Нагороди отримали 3 фіналістки, які посіли перше, друге і третє місця, а також ще трьох конкурсанток було відзначено Подякою Нацполіції. І я теж потрапила в це число. Плюс на конкурсі подарували нам книгу, де вказані історії всіх учасниць. Це дуже приємно".
Усім дівчатам, які планують пов'язати своє життя зі службою в поліції Алла радить не звертати уваги на ярлики і стереотипи.
«Перш за все потрібно вірити в себе, в свої сили. І тоді все вийде. Якщо ти відчуваєш, що це твоє чи ти хочеш просто спробувати, обов'язково потрібно йти і пробувати реалізуватися в обраній професії, не звертаючи уваги на інших людей та звичні стереотипи».
