Парк міста Курахове час від часу наповнюється музикою. Це місцеві аматори репетирують просто неба. Особливо серед них виділяється флейта – незвичайний інструмент для дворової музики. Виявляється, флейта курахівського музиканта саморобна і в нього таких вже декілька.

Звуть флейтиста – Сергій Логвіненко, він робить флейти, на яких грає сам. Музикою хлопець захопився в дитинстві, йому завжди подобалось слухати «живу», інструментальну музику. Але в нашому місті з філармоніями та музичними колективами якось не склалося і Сергій почав пробувати грати сам. Спочатку на гітарі, за самовчителями з Інтернету. Гітару освоїв за десяток років до досконалості.

Перша флейта, що потрапила музикантові до рук, була подарунком від близької людини. Сергій ще не уявляв, як на ній грати, йому просто сподобався красивий інструмент з натурального дерева. Перші спроби грати на духовому інструменті не принесли бажаного результату і хлопець на деякий час забув про цю ідею і про флейту взагалі.

Замовлення в інтернеті іноді обертаються сюрпризами

Музика – постійний супровідник Сергія. Різноманітні напрями і стилі інструментальної музики він слухав завжди. Коли ірландські мотиви захопили всю увагу музиканта, він згадав про свою флейту, став вчитися на ній грати. Флейти йому здалося замало, вирішив замовити з інтернету собі лоу-вистл, який схожий на флейту, але звучить інакше. Але замість бажаного товару у поштовому відправленні надійшла ірландська флейта. Несподіванка Сергія не засмутила, флейта йому сподобалась, але лоу-вістл він все ще хотів придбати. І тоді він вирішив зробити його власноруч.

Флейтист зі своїми інструментамиФлейтист зі своїми інструментами Фото з особистого архіву

Пошук ідеальної флейти

Добре пошукавши в інтернеті, майбутній майстер знайшов креслення і таблиці з виготовлення флейт. Перший примірник Сергій виготовив з кабель-каналу для електродроту, не витративши ні гривні на купівлю матеріалів. Два дні хлопець її виготовляв, потім ще тиждень налаштовував. Але кінцевий результат йому не сподобався і він зламав те, що в нього вийшло. Та ж доля спіткала ще декілька наступних флейт.

Довго шукав необхідну форму для своєї дудки, пробував різні розміри. Я хочу створити свою ідеальну флейту. Коли я її почую – відразу розумію, що це саме те, що шукав

Кабель–канал як джерело натхнення

Митець використовував різноманітні матеріали для виготовлення дудок. На початку – пластиковий кабель–канал, пізніше алюмінієва труба. Був експеримент з бронзою та очеретом. Бронза не сподобалась через окислення і характерний запах металу, а очерет з берега Вовчої не відповідає вимогам класичної очеретяної флейти. Для виготовлення дерев’яної флейти необхідно дороге обладнання, тож цей матеріал Сергій опановувати не планує.

Найдорожчі витрати на флейту коштували Сергієві близько 300 гривень за чотири метри алюмінієвої труби та шматок полімерної глини для свистка. Від довгої труби для однієї флейти він використав близько 40 см.

У давнину так і було – музиканти самі виготовляли собі інструменти. Нічого дивного в своїй діяльності не бачу, створення музики – моє хобі

Наразі колекція Сергія нараховує всього чотири флейти, які він залишив, як задовільні. І ще десятки зламаних, розбитих, відправлених у сміття за невідповідність вимогам майстра.

Ірландські мотиви на стадіоні м. КураховеІрландські мотиви на стадіоні м. Курахове Фото з особистого архіву

Сам собі учитель

Флейтист народився і живе у нашому місті. Він сам навчився грати на інструментах, сам пише музику, сам виготовляє флейти для неї. Разом із друзями він грає дуже мелодійну музику, що нагадує ірландські мотиви і навіює роздуми про далекі країни, містичні подорожі та надзвичайних людей.

 

Читайте нас в Google News.Клац на Підписатися