Хочу змінити професію, але боюся. Психолог — про подолання страху та перші кроки

Коли ми наважуємось на зміни, то не можемо передбачити майбутнє і намагаємось його уявити, виходячи з нашого досвіду. Це проєкція, підсвідомо минулі невдачі, провали, які ми уявляємо майбутньому. Тож, коли ви наважились змінити професію, ви боїтесь невідомого і боїтесь поразки. Звідси страхи – не виправдати довіру, осоромитися, страх того, що нас вважатимуть невдахою.

«Так по-злому жартує з нами мозок. У нас є певний життєвий досвід, якщо казати професійною мовою, побудовані певні нейроні зв’язки, які закріпились. Будувати нові зв’язки – складно, мозку простіше робити одне і теж, звичні дії – це зручніше для нього, ніж опановувати нове», - пояснює Юлія Хрупіна. 

Ми не можемо передбачати майбутнє, тому воно нас страшить. Люди часто бояться нового навіть у тому випадку, коли реальність їх не влаштовує. 

«Наприклад, у мене є керівник, який підвищує голос, принижує мене, дає незрозумілі завдання, але я до нього звик і знаю, чого від нього очікувати, що він буде робити завтра або за годину. Тобто можу приблизно передбачити, що буде. Мозок така ситуація влаштовує і щось змінювати не хочеться», - пояснює психолог. 

Думка про те, що у 45 або 50 років складніше змінити професію, ніж у 26, – це стереотип. Якщо людина розуміє, навіщо змінює сферу діяльності, для чого їй це потрібно, то абсолютно не важливо, скільки їй років. У 50 років більше досвіду, ніж у 19, але шанси стати професіоналом, набути компетенції у своїй справі однакові, за умови, що це свідомий вибір. До того ж, коли ми вчимось новому, освоюємо нові навички та вміння, у нас виробляється «гормон щастя». Тож, якщо не хочете хворіти і мрієте бути у добрій фізичній формі – вчиться новому, але не з-під палки, а свідомо.

Складніше змінювати професію тим, хто не розуміє, навіщо це йому потрібно, кому таку думку нав’язали батьки, партнер або суспільство.

«Наприклад, батьки вмовляють: – Навіщо тобі робота вихователя, вона складна, та й зарплата мала. Ось, юрист – це престижна і перспективна професія. Так вони вмовляють не один день і досягають результату. У цьому випадку людина може змінити професію, але пристосуватися до нового, подолати страх та вагання їй буде складніше, бо вона сама не усвідомила, навіщо це потрібно. Це нав’язаний вибір», - розповідає Юлія.

За словами Юлії Хрупіної, також складно змінити фах тим, хто робить це під впливом жорстких зовнішніх обставин – карантин, криза, війна, смерть близьких, які забезпечували. Тобто обставин, які не залежать від самої людини.

«Краще, коли змінюємо професію під впливом бажання реалізувати себе у новій справі або хочемо отримувати більшу зарплатню. Тоді це наш усвідомлений вибір. А ось ситуація, коли ми змінюємо професію через зовнішні обставини – складніша. Але такий стрес не для всіх шкідливий. Хтось через нього впадає в депресію та апатію, а когось такий поштовх в спину тільки мобілізує. Чула багато історій, коли людина казала, що якби не складна ситуація, то ніколи не наважився на подібні різкі зміни», - розповідає психолог.

Коли людина змінює професію завжди є ризики, що щось піде не так. Аби їх мінімізувати, не варто повністю покидати стару роботу і з головою занурюватися у нову, пояснює психолог. Можна спробувати працювати на старій роботі, а нову освоювати паралельно - як хобі. 

Наприклад, чоловік працює водієм, а мріє бути фотографом, але боїться щось різко змінювати. Він залишається працювати на старій роботі, багато їздить, паралельно вчиться фотографувати, адже за вікном його авто чудові краєвиди.

На роботі у нього є можливість заробити та зібрати гроші на новий фотоапарат або курси фотографів. У соцмережах він може знайти однодумців, тих, хто мріє опанувати фотомистецтво. Тобто він залишається на старій роботі і паралельно, самостійно, без надриву і зайвого стресу  освоює нову професію. Тоді страх і ризик, що щось піде не так, мінімізується.

Необхідно поставити собі таке питання: «Мені подобається те, що я роблю, воно приносить мені задоволення, влаштовує мене і чого я хочу сам?».

Психолог пояснює: необхідно відкопати свої внутрішні бажання і потреби. Наприклад, людина хоче бути відомою, щоб її впізнавали на вулиці, тоді їй варто задуматись над створенням власного відеоблогу. Або хоче мати більше вільного часу і не ходити в офіс за графіком, то може варто поміркувати над створенням інтернет-магазина.

А друге питання, на яке треба відповісти: «Чим я унікальний, що вмію робити краще, ніж інші?». Тобто треба віднайти свою «фішку». Наприклад, жінка вирощувала фіалки, це було її захопленням. Потім вона почала знімати відео про це, у яких розповідала, як доглядати за квітами, чим їх підживлювати, які умови їм підходять. Зараз у неї тисячі підписників і купа замовлень на фіалки з усієї країни.  

Можна також спробувати пройти тест на профорієнтацію. Тести допомагають лише з визначенням напрямку, у якому вам варто себе спробувати, але не дадуть чіткої відповіді, яка професія вам підходить.

Стійкість до стресу залежить від темпераменту, особливостей виховання, особистих якостей. Але однозначно легше перенести стрес гнучкому, тому хто навіть у складній ситуації бачить плюси, хто звик долати труднощі, має подібний досвід різкої зміни професії. Така гнучкість залежить від тих умов, у яких ми живемо. Тобто, коли вже не один раз ризикували, мали подібний досвід різких змін, тоді мозок, ніби нам підказує – все буде добре, таке вже було, ти впораєшся.  

Стрес для когось поштовх, бо вони вже звикли долати труднощі. До речі, люди, які захоплюються екстремальними видами спорту, а це певний стрес,  також отримують «гормон щастя» - дофамін. Тож він виробляється не лише, коли ми стрибаємо з парашутом, а й коли потрапляємо у стресову ситуацію і долаємо труднощі.  

«Стрес всі переносять по-різному і під час нього відбувається сильний викид гормонів, що може призвести до збоїв у роботі організму. Тож, варто не перевантажувати себе стресами і щось змінювати у житті поступово, а не різко», - додає психолог.

- Напишіть на аркуші 40 власних якостей: добрий, сміливий, чесний. Якщо не знаєте – гугл у допомогу. Там знайдете перелік, виберіть ті, які у вас є. Наші людські якості у будь-якій професії відіграють не останню роль.

- Розішліть повідомлення друзям або близьким з проханням назвати три ваших цінних якості. Тоді ви зрозумієте, чим ви цінні для інших людей.

- Опановуйте нову справу поступово. Запишіться на курси або переглядайте відеоуроки. Так ви зрозумієте, що вам потрібно для опанування нової професії.

- Пробуйте. Навіть, якщо не впевнені у тому, що у вас це вийде. Дайте собі шанс спробувати і право на помилку.

- Прорахуйте ризики. Напишіть на аркуші, що може піти не так, і чим це вам загрожує.

- План «Б». Сплануйте запасний варіант, що будете робити, якщо ви не отримаєте очікуваний результат або у вас не вийде.

- Вчіться новому, опановуйте нові навички та вміння. Коли ви присвятили 1000 годин вивченню нового, то вважайте, ви вже компетентні у питанні, а страх поступово відійде, бо ви вже маєте досвід.

- Зі страхом не треба боротися, його треба прийняти. Варто написати, чого боїтесь і чому. Наприклад, боюсь нового колективу, але ж маю досвід перебування у колективі, бо навчався у школі, ходив до садочку. Тобто ставте питання, чого боїтеся, і самі давайте на них відповіді. Тоді тривога і вагання відходять поступово на задній план.