Жінка, яка прогулюється містом з коляскою, або приглядає за малечею на ігровому майданчику - звична і зрозуміла для нас картина, мовляв, доглядати малечу мамина справа і обов’язок. Тата ж сприймають, як того, хто повинен забезпечувати комфорт, безпеку сім'ї і відповідати за фінансове благополуччя родини.
А татусі, які виконують свій батьківський обов'язок викликають в оточуючих захоплення, хоч останнім часом чоловіків, які беруть активну участь у вихованні дітей, стає все більше. Ми дізнались про життя молодих тат з перших вуст. Про те, як вони звикають до нового статусу і що змінилось з появою малечі в їх житті,Кума.City поговорили з татусями.
«Коли тільки дізнався, що стану батьком, мене кинуло у жар і, якщо чесно, відчув страх»
Олександр, 30 років, тато шестимісячної Єви
Коли тільки дізнався, що стану батьком, мені кинуло у жар і, якщо чесно, відчув страх. В голові відразу мільйон думок промайнуло: «нам потрібна стабільність», «як же виховувати дитину правильно?», «це ж трапиться зовсім скоро!». Але коли я вперше зайшов до своїх дівчаток в палату після пологів і побачив доньку, мені стало так тепло і радісно. Ніколи не думав, що можу відчувати такі емоції, їх складно описати.
Під час вагітності дружини читав книги про відповідальне батьківство. З них дізнався, що дуже часто папи відчувають страх перед немовлятами. Почав побоюватися, що сам такий. Але коли побачив Єву, зрозумів, що неможливо боятися такого маленького дива.
Батьківський «стаж» у мене ще маленький - шість місяців. Мені завжди цікаво, як оточуючі сприймають мене як батька, що вони бачать зі сторони. Складно говорити про себе. Але, без зайвої сором’язливості скажу, що я відповідальний тато. Принаймні, намагаюся таким бути. Жінці допомогаю, коли приходжу з роботи. Граюся с донькою, купаю її, іноді прибираю в будинку. Хотілося більше допомагати дружині, але працюю шість днів на тиждень і приходжу пізно додому.
«Це взагалі шалене відчуття - коли тримаєш маленьку людинку біля серця»
Олександр, 35 років, тато Аліси та Єви
В мене дві донечки. Першою у нас народилася Аліса. Я дуже хотів доньку. Коли побачив цей маленький клубочок, такий кирпатий носик, почув це: «вееееее», нахлинуло таке відчуття, ніби, чекав великий подарунок, і ось він - тобі його виносять.
Другою народилась Євуня, коли мені її принесли, дві години тримав її у себе на грудях. Ось це взагалі шалене відчуття, коли тримаєш маленьку людинку біля серця. Дівчинки різні. Кожна, як кажуть, зі своєю «родзинкою». Всі рідні відзначають, що Аліса - копія тата, а Євуня всіма командує. Вона висловлює свою думку безпосередньо, не соромлячись і не вагаючись. Це дівча – ураган.
Старшій і молодшій донечкам міняв підгузки і довів цей «талант» до досконалості. Ще купав, годував, грався. Папа повинен робити все те, що й мама. У дружини дуже багато роботи вдома, тому, коли я вихідний, намагаюся допомагати їй по господарству. Люблю разом з дівчатками працювати у городі. Разом рвемо травичку між рядками, збираємо ягоди, поливаємо квіти. Привчаю дітей до хатньої роботи та самостійності.
«Так приємно слухати її перші смішні слова»
Артем, 30 років, тато однорічної донечки
Народження дочки було для мене відповідальним кроком. Можна підібрати купу епітетів, але головне, що для мене цей крок усвідомлений. Я до нього готувався. Багато довелося поміняти і досі міняю. По-перше, змінився графік роботи і відпочинку. Тепер у нас вдома після о пів на дев’ятої - тиша, що дуже незвично. Нашій «зірочці» вже рік, вона дуже весела і тямуща. Люблю з нею проводити час, слухати, як вона сміється, розмовляє. Намагаюся, коли не на роботі, допомагати дружині, розумію як їй важко. Щоб залишити їй час для відпочинку, гуляю з малою і іноді роблю хатні справи – прибираю. Зараз у нашої дівчинки дуже цікавий період, вона починає говорити. Так приємно слухати її перші смішні слова.
