Змінити професію? Та немає питань. У світі, де щохвилини все змінюється, юристи запросто перекваліфіковуються у майстрів манікюру, сантехники у саксофоністів, вихователі дитячих садків у барменів, вчителі креслення в успішних менеджерів з продажу популярної косметики.
Опановують нову професію не лише через бажання покращити матеріальний стан або переїзд. Іноді хочуть перетворити хобі на професію. Хтось відкриває у собі нові таланти, які прагне розвивати. А у когось так складаються життєві обставини. Але не всі так легко наважуються на важливий крок. Як це змінити професію після сорока років? Кума. City довідалась у трьох курахівчанок.
Галина, 55 років
У минулому - молодша медична сестра у профілакторії, тепер – помічник кухаря
Жінка закінчила сільськогосподарський інститут ще у 1984 році за спеціальністю зоотехнік. Але зізналась, що за професією майже не працювала. У бурхливі 90-ті роки родина кілька разів змінювала місце проживання. Жінці приходилось часто міняти роботу.
Галина 16 років працювала кранівницею на механічному заводі, потім у теплиці, де вирощували овочі, а потім у ковбасному цеху. Каже, у складні часи приходилось шукати де краще. Після цього працювала прибиральницею на електростанції. Через шість років влаштувалась у процедурний кабінет профілакторію молодшею медичною сестрою. А вже у цьому році перейшла працювати на кухню.
«З дитинства мріяла бути або медиком або поваром. Тож моя мрія здійснилась двічі. Коли працювала у ковбасному цеху мені дуже подобалось вираховувати пропорції, експериментувати і в мене добре виходило. У мене навіть є власний рецепт ковбаси. Дуже люблю готувати, дома постійно щось готую, печу. Зараз працюю кухонним робітником у профілакторії. Мої обов’язки – підготувати овочі, почистити їх, нарізати для салату, посмажити для супу чи борщу. Ще виконую роботу офіціанта – розношу їжу тим, хто приходить у нашу їдальню, після мию посуд» - розповідає вона.
Галина працює з 4. 00 до 20.00, через день. Просинається о третій годині, щоб в 6.30 подати сніданок для тих, хто лікується у профілакторії.
«Мені подобається, коли люди, які у нас відпочивають, задоволені обідом і залишають приємні відгуки про роботу кухні. Звісно провести більше 10 годин на ногах - складно, але свою роботу люблю і кидати її не збираюсь», - посміхається Галина.
Ольга, 60 років
Працювала інженером з охорони праці на нафтобазі, у 50 років стала приватним підприємцем з продажу косметики
Після будівельного інституту жінка працювала на Лісічанському нафтопереробному заводі, потім на нафтобазі у Кураховому. Коли підприємство закрилось, пішла працювати на заправку.
«Мені не звикати вчитися. Інженер повинен знати особливості технології переробки нафтопродуктів, електрику, механіку. Постійно вчитися новому. Тож коли десять років тому зацікавилась продажем косметики мені не було страшно змінювати професію. Доводилось постійно вчитися, опанувати нові технології – комп’ютер, навчитись користуватись Інтернетом, щоб дізнатись досвід інших підприємців. Також доводилось постійно відвідувати інформаційні та навчальні тренінги з продажів. Мені це було цікаво і нескладно, бо я люблю спілкуватися з людьми. Ще доводилось вивчати продукцію, яку пропонувала покупцям, але для жінки, яка сама користується косметикою, це не складно», - розповіла вона. Ольга вважає, що міняти професію у будь якому віці нескладно, якщо хочеш вчитися новому і любиш те, чим займаєшся.
Наталія, 49 років,
Зараз — кухонний робітник у профілакторії, а до —чергова на вахті
Свого часу Наталія закінчила індустріально-педагогічний технікум, навіть недовго працювала викладачем. Каже, потім так склалися обставини у житті, що змушена була йти на іншу роботу.
«Зараз у мої обов’язки входить чистка та нарізка овочів на салати. Мені така робота подобається. Люблю готувати, а ось холоду не люблю. На кухні мені однозначно комфортно. До того ж у нас чудовий колектив, до якого вже звикла. Не можу сказати, що сильно втомлююсь. Звісно, робота на ногах дає про себе знати, але міняти щось не хочу, вже звикла», - розповіла вона.
