Не всі у Кураховому знають, що селище, або як іноді його називають, хутір Восточний (так, його назву не перекладали) адміністративно відноситься до Курахового. Добиратися до Восточного, правда, не так вже й легко. Спершу треба сісти на маршрутку, яка їде у бік Мар’їнки, проїхати до зупинки з назвою «Край Роя», потім спуститися до залізничної колії, повернути направо, пройти вздовж колії по вузенькій стежці з півкілометри, перейти залізничний міст і повернути направо.
Ще п’ять років тому по залізничній колії, яка проходить біля селища їздили електрички з Іловайську через Донецьк, на Покровськ та у зворотному напрямку. Пасажири милувались місцевими краєвидами. З права річка Осикова, зліва – Вовча. Зараз рейки ржавіють та поступово перетворюються на груду металу. Пасажирські потяги не їздять по цій колії з 2014 року, а для вантажних остання станція Роя, далі на схід, в бік Донецька не їде залізничний транспорт.
Дорога на Восточний
Обміліла ріка, рибалка та іржаві колії
Першими, кого побачила неподалік від Восточного були рибалки на залізничному мосту. На обмілілій Осиковій чоловіки ловили рибу з надувних човнів.
Рибалка на Осиковій
«Риба тут ловиться. Місцеві з вудочками виходять на міст, навіть з інших міст приїздять до нас на рибалку. Погано, що іноді рибалки залишають після себе пляшки, папір, пакети. Але якщо місцеві бачать, то звісно прибирають сміття. Ми ж всі цією дорогою ходимо, тож не допустимо щоб її на смітник перетворили», - розповідає дорогою до селища голова мікроради Восточного Наталія Мєзенцева.
Обміліла Осикова
«Ось ще один біль,- показує вона у бік річки, - пересихає Осикова, бачите скільки «голого» берегу без води. Навесні вода підніметься десь на метр не більше. Треба чистити русло. Колись чистили за допомогою гідроснаряду, але це давно було. Ми ж на березі річки живемо, то навіть пляж облаштувати хотіли, навели лад прибрали сміття, хотіли піску привезти, а вода відійшла. Мабуть вже не буде в нас пляжу», - розмірковує Наталія.
Наталія Мєзенцева розповідає, як з односельцями прибирали сміттєзвалище
Коли заходимо у селище вона розповідає, що на в’їзді колись був великий смітник, який місцеві мешканці прибрали самотужки ще у середині 90-х років. Зараз мусор раз на два тижні централізовано вивозять. Коштує ця послуга 20 гривень у місяць з проживаючого у будинку. На в’їзді бачу складене велике каміння. Наталія пояснила, що за кілька років до війни біля селища побудували зупинку для залізнодорожнього транспорту. Після укріпляли насип, ось каміння і залишилось.
Чисті вулиці Восточного
Чисті вулиці, свіже повітря та колодязь
Перше, що помічаю у селищі чистота, на узбіччі немає навіть недопалків, біля дворів прибрано. В чому секрет? Наталія посміхається і відповідає: у небайдужих людях. На двух вулицях селища - Східній та Набережній живе 100 людей. Всі один одного знають. «Тут живе Ольга Старенченко, вона дуже активна, навіть збирає людей прибирати сміття біля мосту. А тут Микола Д’яченко, тут родина Лукашенко, а тут Лариса Марухленко. До війни у селищі купували будинки під дачі донеччани. Навіть з дозиметром приїздили перед купівлею. Всі казали, що у нас повітря чисте, тиша, люди із задоволення сюди відпочивати їздили. Зараз дачі стоять пусті. Але сусіди за ними наглядають, занедбаних дворів немає», - розповіла вона.
Тут місцеві жителі планували зробити пляж
У Восточному немає централізованого постачання питної води, тож бурили скважини та облаштовували колодязі всім селищем. Місцеві щороку приводять до ладу зруб колодязю та самі прибирають територію біля нього. Хтось бере воду у колодязі, інші купують у магазині, технічна вода проведена у селище ще до війни. Вже розроблений проект організації водопостачання північної частини Курахового, в тому числі, селища Восточне.
Колодязь
Місцеві сподіваються, що у наступному році будуть із питною водою. Від колодязя прямуємо з Наталією до дитячого майданчику, побудованого кілька років тому у межах проекту "Громада своїми руками". По дорозі бачу понад полем висаджені дерева.
Дитячий майданчик
«Це ми всім селищем вийшли і посадили дерева, щоб після дощів та того, як розпахають поле, багнюки на дорозі не було», - пояснює Наталія.
Місцевий магазин
У Восточному живе 15 дітей. Школи та садка немає, тож малеча їздить у місто на шкільному автобусі, який забирає їх біля зупинки на Рою. А після школи хлопці та дівчата грають на майданчику. До речі, на прибирання майданчику малечу організовує Світлана Бондаренко і вона слідку, щоб тут було чисто.
Через міст ходити незручно, а в об’їзд далеко
Неподалік від майданчика зустріли Миколу Д’яченка.
Микола Д'яченко та Ольга Старенченко розповідають про залізничний міст
«Все у нас непогано, живемо потихеньку, дороги насипані, вуличне освітлення є. Лише ходити у місто через залізничний міст не дуже зручно. Молодь ще нормально проходить, а люди у віці повинні збиратися на колію і йти по ній, бо по доріжці на мосту небезпечно», - каже він.
Залізничний міст, через який мешканці Восточного ходять щодня
У кого є транспорт їздять у місто через Врубівник, Острий та Максимільянівку. А це майже 18 кілометрів в об'їзд. Тож, коли місцеві купують вугілля, пісок або замовляють питну воду, вони змушені переплачувати за доставку в об’їзд. Мешканці Восточного ходять пішки через міст до Роя, а там сідають на маршрутку і їдуть у місто. Так заощаджують час на дорогу та кошти.
Залізничний міст, що поєднує Восточне та Курахове
Міст
Про необхідність ремонту мосту говорять Лариса Марухленко та Ольга Старенченко. Жінки кажуть, що люди старшого віку, особливо взимку, намагаються не ходити у магазин на Рой, а купують продукти у місцевому магазині. Марина Данилова, мама учениці другого класу каже, що і молодшим школярам через міст ходити небезпечно, батьки часто проводжають та зустрічають дітей.
