Електронні рецепти, паліативна допомога, та добре слово – за це відповідає сімейний лікар. Про особливості роботи на лінії розмежування, нові обов’язки та своїх наймолодших пацієнтів, лікар загальної практики сімейної медицини Світлана Малік розповіла редакції Кума City.
Декларацію з лікарем підписали 1806 жителів районного центру це не так вже й мало, зважаючи на те, що з багато хто виїхав з міста на лінії розмежування.
«Більшість моїх пацієнтів люди середнього та старшого віку, але лікуються в мене і кілька підлітків і навіть маленькі дітки, бо людям зручно, коли вся родина ходить до одного лікаря. Лікувати не малечу, мені не складно, хоч і за освітою терапевт, бо нещодавно пройшла курс «молодої бабуні». У мене двоє онуків, тож для мене «перекваліфікуватись» частково на педіатра не проблема», - розповідає вона.
У зв’язку з медичною реформою навантаження на лікаря збільшилось. Світлана Малік щодня приймає 15 - 16 пацієнтів. Також має десять хворих, яких постійно відвідує вдома. Це онкохворі та пацієнти після інфаркту чи інсульту.
«Ми тепер не лише приймаємо у кабінеті, а й можемо консультувати по телефону. Змінився алгоритм запису на прийом: тепер можна не лише брати талони у реєстратурі, а й записуватися телефоном та через Інтернет. Ця інформація вноситься до журналу сімейного лікаря, і, виходячи з кількості записаних на прийом, визначаю, коли можу відвідати хворих на дому. Хоча буває і так, що людина просто приходить без усякого запису. Ніхто не відмовить, особливо, коли пацієнт має хронічні захворювання» - розповіла вона.
Саме в той день до лікаря звернулась жінка, яка перенесла складне серцево-судинне захворювання. У неї піднявся тиск, то ж вирішила прийти до лікаря, її прийняли без черги. Світлана Малік, впевнена, лікар повинен знати своїх пацієнтів. Їй і це нескладно, бо всі сусіди і знайомі вирішили укласти декларацію саме з нею.
«Це у великих містах, де у лікаря 2, 5 – 3 тисячі пацієнтів складно запам’ятати, хто чим хворіє , а у нас такої проблеми немає. Тим більш у лікарні працюю з 1984 року», - розповідає вона.
На першому місці серед захворювань, на які страждають мар’їнці - серцево-судинні патології. Хоча цього року було виявлено кілька випадків цукрового діабету, яку медики також вважають хворобою стресу.
«Інфаркти та інсульти загрожують пацієнтам непередбачуваними наслідками, хворі повинні перебувати під постійним наглядом лікаря і приймати певні ліки. Зараз завдяки програмі «Доступні ліки», такі пацієнти отримують безкоштовно, наприклад препарати, які розріджують кров, що сприяє стабілізації їх стану. Безкоштовні ліки отримують пацієнти, які страждають на бронхіальну астму та цукровий діабет. Тим більш зараз рецепт на отримання ліків можна виписати у електронному вигляді та направити пацієнту на електронну скриньку. У будь-якій аптеці, яка уклала угоду з НСЗУ, він може необхідні препарати отримати. Було б непогано, якби безкоштовні ліки отримували і онкохворі, і ті, хто страждає на гастроентерологічні захворювання», - розповіла лікар.
Коли пацієнту потрібні додаткові обстеження їх направляють у Маріуполь або Краматорськ. Але навіть тут сімейний лікар не залишає своїх хворих без супроводу. До лікарень їхати не менше трьох годин, та й квиток коштує десь 200 гривень в один кінець, тож перед тим, як направити хворого на додаткову консультацію або обстеження Світлана Малік телефонує та домовляється про прийом для своїх пацієнтів.
Сама лікар зізнається, що іноді пацієнти приходять не лише за рецептом на ліки або, коли захворіли, а й поспілкуватися.
«Дехто залишився у місті сам, бо його рідні виїхали. У когось всі померли і він живе один. Це літні люди, вони сумують, то ж приходять до лікаря поговорити, поділитися ти,що накипіло. Часто заходить одинока жінка літнього віку, вона залишилась сама. Тож приходить поговорити, поміряти тиск. Людині приємно, коли її слухають», - розповіла Світлана Малік.
Вона також розповіла, що у зв’язку з медичною реформою її зарплата не змінилась.
«До війни в амбулаторії лікувалось близько 10 тисяч пацієнтів, до того ж у нас на обліку перебувають працівники всіх бюджетних установ, які функціонували у районному центрі. Район приймав участь у пілотному проекті, ми отримували доплати за кількість пацієнтів та якість обслуговування. Зараз жителів і відповідно тих, хто у нас лікується менше. Моя зарплата залишилась такою, як була», - розповіла вона.
