Саме осінню у дощову, похмуру погоду, є час та нагода загорнутися у теплу ковдру та відкрити улюблену книгу. Наша редакції не цурається такого відпочинку, тому ділиться з вами книгами, які нам сподобалась. Можливо, вони припадуть до душі і вам.
Галина Васенок, журналіст
«Печера», Марина та Сергій Дяченко
У книзі зображений вигаданий світ – таке собі утопічне ідеальне суспільство. Але позбутися людських вад неможливо, бо злоба, агресія, бажання подавити того, хто не чинить опору нікуди не ділись. Тому в ідеальному світі існує «печера» – умовне місце, де діють свої правила. Вдень містяни живуть у цивілізованому світі, де всі поважають один одного та дотримуються правил та норм. А вночі, коли добропорядні громадяни засинають, вони переносяться в інший вимір – так звану «печеру». Саме там розкривається вся сутність людської натури, людина втрачає свій ідеальний образ та починає діяти, спираючись на інстинкти та глибинні бажання і прагнення. Агресія, цькування слабких, насильство – ось що панує у паралельній реальності. Про «печеру» знають всі, але про неї не говорять навіть з близькими. Жодна людина не має знати, хто ти у печері – хижак чи об’єкт полювання, жорстокий кат чи жертва, звір, який жадає крові, чи тварина, здатна на співчуття та милосердя. Саме цією подвійністю «денного» та «нічного» світів вражає книга українських фантастів.
Катерина Денисова, журналіст
«Марсіанські хроніки», Рей Бредбері
Це неспішна, філософська, меланхолічна книга. Саме та «компанія», в якій буде приємно скоротити довгі осінні вечори. У творі немає головного героя у класичному розумінні. Тому спочатку може здатися, що це збірка оповідань, не пов’язаних між собою. Потім виникає відчуття, що головний герой – це саме життя. Червоною лінією через сюжет твору проходить думка, що якого рівня не сягнув би технічний прогрес, це не змінить сутність людини, не позбавить її психологічних травм, особистісних проблем. Від себе нікому не вдасться втекти. Навіть на Марсі, люди залишаються людьми зі всіма своїми слабкостями та вадами. Раджу читати не більше одного оповідання за день та смакувати книгу, як вишуканий напій, щоб відчути всі тонкощі змісту цього твору.
Ірина Лимар, редактор
«Інтернат», Сергій Жадан
Не просто книга про неоголошену війну, яка все ще триває. Це роман про людину на лінії розмежування, яка опинилась випадково в самому епіцентрі військових дій. Головний герой – вчитель української мови добирається до міста, назва якого у романі не згадується, але коли читаєш прекрасно розумієш, про яке саме місто йде мова. У Місті, в інтернаті на нього чекає племінник – підліток, якого треба забрати додому подалі від війни. По дорозі доля зводить вчителя з військовими та цивільними, розгубленими та сповненими рішучості, тими, хто точно знає на чиєму він боці у цій війні і тими, хто не розуміє що відбувається. Всю доргу до інтернату та в зворотньому напрямку герой якби намагається відмежуватися від того, що відбувається навколо та просто вижити у пеклі постійної стрілянини. Але наприкінці романа він для себе знаходить відповідь на питання чому війна стала можливою. Книга про людину, яка волею долі опиняється на лінії розмежування та намагаеться вижити в нелюдських умовах місцями досить важка, особливо тим, хто сам побував на місці героя. Але коли закриваєш останню сторінку, ніби виходиш з лікарні після тривалої хвороби.
«Текст», Дмитро Глуховський
Чи не єдиний реалістичний роман відомого фантаста. Герої роману живуть у великому мегаполісі та користуються всіма благами цивілізації, один з них повертається додому після тривалого перебування у в’язниці. Через трагічну випадковість до його рук потрапляє чужий смартфон. Головний герой, який страждає від самотності, поступово починає відповідати на дзвінки та повідомлення у телефоні. Сам того не усвідомлюючи, він починає не просто жити чужим життям, а перетворюється на іншого. Роман про те, що гаджет стає для нас резервним сховище, нашим другим «я». В історії браузеру, чатах, повідомленнях, месенджах не просто інформація про нас. Там наші почуття, щастя та горе, образи, радощі, сльози та посмішки, тобто наша душа. Книга філософська, але написана у жанрі трилеру з елементами детективу та драми. Тож прихильникам цих жанрів буде цікаво.
Олена Тамась, менеджер
«Точка обману», Ден Браун
У книзі розповідається про артефакт знайдений у Арктиці, який може змінити долю людства. Але після такого відкриття члени наукової команди, які досліджують знахідку починають вмирати загадковою смертю. У сюжеті багато ліній переплітаються в одну страшну історію з замовними вбивствами, які ніколи не будуть розкриті, політичними брудними іграми, шахрайством у великих масштабах та махінаціями у державних науково-дослідницьких центрах. Ден Браун, як завжди дуже чітко продувам логіку оповіді та створив бездоганний і захоплюючий сюжет.
