Близько півроку тому в одому з курахівськіх барів з 'явилися смачні страви європейської та азіатської кухні. Слава про смачну їжу в закладі швидко рознеслася містом. Шеф кухар В'ячеслав Клішин сором'язливо каже, що то не його заслуга та розповідає про невдачі в своїй роботі.
Смажена картопля та яєшня – фірмові страви
Дитинство В’ячеслав провів у селі Нескучне неподалік Курахового, закінчив 11 класів школи з гарними оцінками. Але до вишу вступати він не намагався, адже в родині не було зайвих грошей.
Коли прийшов час обирати майбутню професію, хлопець вирішив стати кухарем, адже в нього добре виходило смажити картоплю і яєчню. Найскладніша страва в практиці майбутнього кухаря до закінчення школи – деруни. Мати дуже хвалила куховарство хлопця, що додавало йому впевненості в своїх силах.
В'ячеслав Клішин
Навчання і практика
Обираючи між технікумом та професійним ліцеєм В’ячеслав надавав перевагу не престижу закладу, а рівню підготовки випускників. Донецький професійний ліцей, до якого хлопець вступив, з першого курсу відправляв учнів на практику до шкільної та дитсадкової їдальні. Після першого курсу В’ячеслава запрошували на практику в дитячій табір «Брусіно» біля Слов'яногірську та кримський пансіонат «Примор’я» в Коктебелі.
В'ячеслав з дружиною
Навчання в ліцеї тривало 19 місяців, після яких хлопець отримав диплом кухаря. Працювати довелося в популярних закладах Донецька, таких як «Мате», «Бульвар», «Коваліна Бьянка», «Сушия». Поступово В’ячеслав набував навичок в класичній європейській, японській та італійській кухнях. В Курахове разом з дружиною переїхав через війну, відмовившись від ресторанної кар’єри заради спокою своєї родини.
Таргани та сіль замість цукру
На старті кар’єри В’ячеславові довелося стикатися з різними каверзними ситуаціями. В одному з донецьких кафе вели запеклу невдалу боротьбу з тарганами, яких ніяк не могли позбутися. Після кожної дезінсекції вони поверталися знову. Тож кухар вирішив з ними товаришувати. Для того, щоб звільнити стіл від тарганів, звертався до них з проханням: «Хлопці, розійдіться, в мене замовлення». Одного разу тарган впав у салат клієнта зі стелі, це помітили надто пізно і віддали страву разом з комахою.
«Було досить цікаво розбиратися з новими продуктами в кафе та ресторанах. Я сам з села, половини з того, що доводилось готувати, ніколи не бачив», – зізнається кухар.
Якось В’ячеслав сплутав цукор з сіллю і зробив десерт з банана та солі. Скандальні ситуації вирішуються просто – пропонується будь–яка страва за рахунок кухаря. Зараз таких неприємностей вже з шефом не трапляється, адже більшість процесів доведені до автоматизму за більш, ніж 6 років кухарської праці.
Кухонні ножі В'ячеслава
«Вчитися бути кухарем треба постійно. В радянському союзі було зроблено збірник рецептів, який охопив всі можливі на той час рецепти. Казали, що в ньому є все і нового вигадати неможливо. З того часу з’явилася численна кількість нових продуктів, різновидів кухонь від японської до молекулярної, про які в союзі ніхто не чув» – вважає шеф.
Авторські страви
«Принципово нове вигадати складно. Фундаментальна кухня – французька, всі інші на ній базуються, додаючи нові інгредієнти та способи подачі. Більшість авторських страв в наш час виглядають так: беремо класичний рецепт і додаємо петрушку», – жартує В’ячеслав.
В'ячеслав Клішин на кухні
Робота кухаря важка як фізично, так і морально. Увесь день на ногах, велика відповідальність, небезпека отримання опіків та порізів. Робочий день шефа починається з перевірки свіжості кожного продукту. В залежності від наявності продуктів шеф пише замовлення на закупку, приймає товар, робить заготовки на день. Після закінчення робочого дня обов’язкове прибирання кухні та підтримання чистоти протягом усього дня входить в повноваження кухаря.
В’ячеслав зізнається, що любить готувати піцу, знає оригінальний рецепт смачного тіста для справжньої італійської страви. Але готує свою фірмову піцу лише для домашніх, в робочому меню її немає.
