На центральній площі міста Курахове вже кілька років красується Міст закоханих. Сюди приходять молоді подружжя та просто закохані, щоб за традцією закріпити своє щастя та повісити замок, на знак вічного кохання та міцного союзу. Не всі мешканці знають, що споруджений міст за проектом чи не единого у місті коваля Олега Белова. У 2016 році він виграв грант на створення та облаштування цього мосту.
Незвичне захоплення будівельника
Ковальською справою молодий чоловік захопився чотири роки тому. Все почалось з того, що Олег зробив у батьківську хату ковані двері. І його неабияк захопив процес. За освітою хлопець будівельник, тож ковальській справі доводилось вчитися самому. На допомогу звичайно прийшов Інтернет та відео з ютубу. Коли Олег вирішив три роки тому взяти участь у конкурсі «Громада своїми руками», то спочатку думав викувати карусель, але для цього потрібна ліцензя, тому прийшла ідея зробити міст.
Олег Белов
«Хотілось щось зробити для міста, якось його прикрасити. Чому саме міст закоханих? Мабуть, тоді мріяв зустріти свою другу половину і дуже хотів, за старовинним звичаєм, перших повісити замок на міст. Першим не вдалось. Але свою половинку все таки зустрів. До того ж тоді подумав, що у нашому місті знаходиться районний РАГС, куди приїздять подружжя з усього району. День весілля закохані захочуть запам’ятати, із задоволенням відвідають якесь незвичне, знакове місце», – розповів коваль про те, як виникла ідея. Проект мосту він розробив та накреслив сам. На реалізацію задуманого автору знадобилось півтора року.
Міст закоханих
«Звичайно, в мене були помічники, бо міст важить майже 300 кілограмів, кожну деталь треба було не лише викувати, а й закріпити. Але всі, як кажуть, комплектуючі виготовлені вручну, за допомогою молоту, зубила. Кожну дощечку містка обробляв та зачищав власноруч,» – пригадує він. При виготовлені Олег завтосовув досить складну техніку карбування, коли на листі металу під тиском вибивається необхідний рельєф. У межах гранту на виготовлення одного з символів міста Олег Белов отримав 27 тисяч гривень. Коштів не вистачило, тож докладав власні.
Робота Олега Белова
Алея кованих фігур та годинник у парку
Зараз коваль працює на власному невеличкому підприємстві, де сам виготовляє на замовлення ковані ворота, решітки, лавки, люстри, сходи, ліжка. У його кузні є горно та приводний молот, виготовлений ще у далекому 1944 році. До речі навіть обладнання в кузні Олег ремонтує сам. Каже, якщо чогось не знає, шукає інформацію в Інтернеті, взагалі, на його думку, чоловік повинен вміти і будувати, і ремонтувати. Не дивлячись на те, що ковалів у нашому районі не так вже й багато, конкуренція в цій справі неабияка.
«У кузні все виготовляю вручну, не купую окремі деталі, як дехто робить. Тож вартість виробу чимала і не кожен у нас погодиться викласти за ручну роботу таку суму. Наприклад, коване ліжко, яке треба робити один – два тижні, коштуватиме від 4 тисяч гривень та й лавка обійдеться недешево, якщо все робити руками, а не використовувати заводські деталі. Тож складні вироби з великою кількістю деталей мало хто замовляє, в основному решітки, огорожі, ворота. Для виготовлення невеличкої решітки на віконце мені потрібен день», – розповідає він. Коли замовлень дуже мало, молодий коваль, щоб утримувати родину йде працювати на будівництво.
Робота Олега Белова
Не приховує він того, що ковальська справа складна та й досить шкідлива для здоров’я, бо доводиться вдихати зварку, фарбу та й біля горна температура чимала. Але це його не зупиняє, він навіть згоден ділитися власним досвідом з тими, хто хоче навчитися цієї цій стародавній і в усі часи поважній професії. «Зараз у місті ремонтують парк, а чому б після завершення не зробити там алею кованих фігур? Відвідувачам було б цікаво, та й гостям було б що показати. Хочу взятися за розробку такого проекту, якщо, звісно, місто підтримає таку ініціативу. На мою думку, перше, що потрібно у новому парку – красиві лавки і справжній годинник з кованими фігурами, який би показував час відвідувачам. Ось саме цей годинник мені хочеться зробити для нашого міста»,– поділився з нами планами коваль. До речі, струмка під містком поки немає, а він там потрібен, бо за повір’ям, після того, як молодята закривають замок, ключ від нього потрібно викинути у воду.
