Андрій Геревенко створив перший у місті скеледром, а тепер і навчає юних курахівчан скелелазінню
Андрій — досвідчений турист і альпініст. Захопився туризмом ще в студентстві, коли разом із командою технікуму поїхав на туристичний зліт поблизу Святогір’я. Тоді, в далекому 2008 році, команди з Донецьку збиралися двічі на рік. Жили в наметах чотири дні поспіль без світла, гарячої води та інтернету. Брали участь у змаганнях та конкурсах з туризму. Вирішальними для Андрія стали змагання з техніки пішохідного туризму. Йому треба було пройти по мотузці, між деревами, зацепившись за страхування.
До цього скелелаз шукав свій вид спорту. Перепробував біг, боротьбу, кікбоксінг. Туризм повністю захопив його з першої подорожі. Після технікуму ходив у довготривалі походи разом із клубом «Альпіна», на базі Донецького національного університету. Спортсмен пояснює, чим відрізняється туризм від скелелазіння і альпінізму. Кожен з цих напрямів існує окремо, але курахівчанин з легкістю поєднує знання з усіх трьох та застосовує їх на практиці.
Скелелазіння – олімпійський вид спорту
У нашому місті є доволі перспективні спортсмени з цього напрямку. Як скелелаз Андрій вміє без страхування підніматися на великі висоти, використовуючи лише виступи на поверхні стіни – зачіпи. До речі, світовий рекорд з підйому на 16-метрову висоту – всього 5 секунд.
Альпініст сходить на вершину за допомогою спорядження. У великих містах промислові альпіністи миють вікна ззовні хмарочосів на запаморочливій висоті. Курахівчанин пройшов навчання з промислового альпінізму, сподіваючись заснувати свій бізнес в рідному місті. Першою його ціллю було пофарбувати знамениті труби Курахівської ТЕС, але ця мрія так і не здійснилася. До речі, висота кожної з двох труб становить 250 метрів.
Туризм - пішохідний похід, може мати елементи альпінізму. Зараз походи для мандрівника – майже повсякдення. Про десятиденний маршрут протяжністю близько 100 кілометрів розповідає як про щось просте і побутове. «Карпатську Говерлу за три дні можна обійти», – каже турист.
Альпіністське спорядження – дуже дорога річ
Власна динамічна мотузка Андрія коштує 2500 гривень за 50 метрів. Але вона постійно зношується і потребує оновлення. Увесь комплект необхідного на одну людину потяне десь на 50 000 гривень.
Скелелаз не радить заощаджувати при виборі якісного страхування. Краще відмовитись від ідеї купувати найдешевше або б/у обладнання, бо це може призвести до трагічних випадків. Спортсмен має власне обладнання для професійного туриста-альпініста: рюкзак — 3500 гривень, страхувальний пояс – 1500, динамічна мотузка – 2500, кішки, лідоруби, карабіни, жумари та інше. Все це краще брати в оренду у організаторів походу.
Підйом на гору
На чому альпініст заощадив на старті – так це на одязі та взутті. Для підйому бажано мати один комплект одягу, який висохне на туристі, якщо намокне, і зігріє, і захистить від сонця або вітру. Взуття в похід хлопець бере дві пари – легкі кросівки для нижчих рівнів гори та теплі чоботи для підйому по снігу ближче до верхівки. Все необхідне знаходив в інтернет-барахолках, де продають вживане альпіністське спорядження. Купувати нове взуття він радить лише в спеціалізованих магазинах. Найдешевші спеціальні кросівки мають ціну не менше двох тисяч гривень. «Вийти в похід у звичайному взутті – небезпечно. Травма ніг в кращому випадку призведе до виходу з маршруту і поверненню додому, в гіршому – може загрожувати здоров’ю та життю», – попереджає Андрій.
Альпініст зізнається, що на високих підйомах відчуває страх висоти
На питання про Еверест відповідає, що ще не дійшов рівнем для такої складної експедиції, але поступово нарощує свій досвід.
Згадує скелелаз ще одне місце, де зазнав страху. І знову це був не підйом, а спуск. Печера глибиною 80 метрів, круті скелі на поверхні та дні – одна помилка може вартувати життя. Спускалися по черзі, постійно тримали голосовий контакт, бо на дні печери стоїть густа темрява. Печера всередині вкрита льодяними наростами, деякі досягають 2-3 метри і висять просто над головою. Спорядження не використовували, покладалися лише на допомогу один одного. В гори та по глибоких печерах піти без супроводу – самогубство. Лише командою і з досвідченими провідниками можна без ризику повернутися з походу.
Андрій погоджується на всі випробування, які пропонує йому життя. Спуститися до золовідвалу чи глибокої печери, пройти пішки 100 кілометрів горами за десять днів, стати на ночівлю в лісі та чистити зуби в річці. Жодні побутові труднощі не лякають людину, якщо в неї є туристичний досвід.
За освітою він викладач зі зварювання, але вже вступив до фізичного інституту, щоб стати тренером.
В 2017 році Андрій виграв грант на створення скелелазного майданчика на базі Курахівського пофесійного ліцею. Зараз тренує дві дитяче-підліткові групи, його вихованці показують непогані результати на обласних та всеукраїнських змаганнях.
