Родина Олени Еверт доволі незвична серед Курахівчан, адже вони одні з небагатьох, хто має 9 дітей і мешкають у невеличкій двокімнатній квартирі на так званій Плехановці, що поблизу ТЕС у віддаленій частині міста.
Формування успішної людини починається з родини, тому виховання дітей — найважливіша робота в житті кожного дорослого. Відповідальне батьківство — нове слово у формуванні майбутнього. Педагоги, психологи, соціальні працівники, держслужбовці, громадські діячі на телевізійних ток-шоу, в інтернет просторі та сторінках модних видань жваво обговорюють питання: чи легко бути батьками в нашій країні, що означає бути хорошими мамою, татом та як правильно виховувати дітей. З цими питаннями звернулись до курахівчанки матері—героїні Олени Еверт, яка виховала 9 дітей.
Із родиною зустрічаємось у їхній квартирі. Із кухні приємно пахне свіжою випічкою. На теперішній час Олена з турботою виховує трьох справних хлопчиків і п’ятьох розумниць дівчаток. Наймолодша дворічна Вероніка у вересні піде до дитячого садочку, а шістнадцятирічна Анастасія успішно закінчила 11 — й клас. Старша її донька, Катерина, має вже свою сім’ю та виховує двох маленьких донечок. Олена Володимирівна зізнається, що мріяла про велику родину з 12 років.
Багатодітна сім’я часто стикається з труднощами. Буває, що на тиждень для приготування лише перших страв супу, борщу йде 20 кілограмів картоплі та доводиться купувати по 4 хлібини на день, не кажучи вже про те, що не мало коштів батьки витрачають на придбання одягу, канцелярії, іграшок, ліків. Разом ця надзвичайна родина знаходить шляхи вирішення всіх проблем. Кілька років тому сім’я Еверт на літо орендувала будиночок у селі, де дорослі разом з малечею вирощували городину, тримали козу та курей. Але утримувати водночас і будинок, і квартиру було фінансово важко, то від цієї ідеї відмовились.
Це велика праця. У кожного у цій родині є свої обов’язки. Діти у всьому допомагають мамі: миють посуд, прибирають, навіть куховарять, вміють готувати суп, кашу, посмажити картоплю, лише борщ — не беруться, бо кажуть, що у мами він найсмачніший. Коли завітали до сім’ї Еверт у гості, восьмирічна Кіра, десятирічна Марія та дванадцятирічна Олена разом з мамою пекли булочки.
Іноді доводиться чути від людей: «Навіщо ви стільки народжували?» Любов пояснити важко та чи треба взагалі це робити? Ми намагаємось переламати стереотипи про те, що багатодітні хочуть перекласти всі свої проблеми на державу.
Матері численної сім’ї Еверт своїм безпосереднім прикладом вдається довести, що кожен з нас в змозі дбати не лише про себе та своїх близьких, а й зробити більше для свого будинку, рідного міста та суспільства в цілому.
Збудували дитячий майданчик власними руками
Торік Олена Володимирівна разом з іншими небайдужими мешканцями подали заявку на участь у конкурсі проектів «Громада своїми рукам» та отримали сертифікат на облаштування ігрового майданчика. У двоповерхівці, де мешкають Еверти, живе 30 дітей, отже дитячий куточок біля будинку був потрібен. Тож робота закипіла — долучили дітей до прибирання сміття, своїми руками розчистили майданчик від кущів та трави. Чоловіки обрізали дерева, розбили клумби, встановили гойдалки і тренажери. Завершальним штрихом посадили весняні квіти і двір звичайної двоповерхівки розквітнув на очах, ставши кращим місцем для ігор та відпочинку маленьких мешканців будинку.
Мріють про власну кімнату та мир
Наприкінці розмови запитала про мрії родини Еверт. Торік багатодітна сім’я отримала ключі від нового мікроавтобуса «Ford Transit», придбаного за рахунок субвенції з обласного та міського бюджетів. Тож, цього літа вони планують поїхати всією великою сім’єю на море. Олена Володимирівна зізналась, що новий транспорт став їм у нагоді, бо місця у машині вистачає для всіх, на ній зручно їздити у магазин за продуктами, возити дітей до музичної школи.
Шістнадцятирічна Анастасія, п’ятнадцятирічний Володимир та чотирнадцятирічний Роман мріють про власну кімнату. Марія, яка грає на флейті та у наступному році планує опанувати саксофон, дуже хоче стати вчителькою музики, а Кіра — щоб всі її близькі і рідні завжди були здорові.
Спочатку війни, коли Глібу виповнився лише рік, дуже боялися, що, у випадку активних бойових дій у нашому місті, ми просто не встигнемо перевезти дітей у безпечне місце. Тож, спокій, тиша, здоров’я та щастя всіх доньок і синів — заповітна мамина мрія. Але є ще одна, про яку повідала Олена Еверт. Вона разом з чоловіком хоче взяти на виховання дітей, які ніколи не знали батьківської ласки, бо жодна дитина не повинна зростати без матусиної і татусевої любові та турботи.
