З початком повномасштабного вторгнення тисячі українців змінили діловий костюм на військову форму, роботу в теплому офісі з 9 до 18:00 на понаднормовий марафон з пошуку, купівлі та передачі допомоги військовим та цивільним. Житель Краматорська Сергій Наконєчний з початку повномасштабного вторгнення займається волонтерством і збирає донати для забезпечення потреб військових на фронті. Про його волонтерську діяльність та основі проблеми, з якими зараз стикаються волонтери, розвідала КуМа.City.
Найбільша потреба фронту — машини
Сергій Наконєчний, працівник Донецької обласної військової адміністрації та співзасновник волонтерської організації UA Millitary robotics, з початку повномасштабного вторгнення разом з дружиною Надією активно допомагають захисникам на фронті.
В волонтерській діяльності Сергія найбільше допомагають фізичні особи, а найбільші суми йдуть від айтішників. Співпрацювати з великими фондами, за словами Сергія, важко, бо міжнародні фонди не дуже хочуть допомагати військовим. Вони хочуть спрямовувати свою допомогу на відновлення доріг, забезпечення водопостачання, забезпечення шелтерів, евакуацію. Сергій зазначає, що якщо прийти і сказати, що потрібно купити пікапи для ЗСУ, то вони не захочуть допомагати. А волонтерська діяльність Сергія спрямована саме на допомогу військовим та забезпечення їх потреб.
За його словами, на прикладах тих бригад, з якими вони контактують, потреба з формою і тактичною амуніцією значно знизилася до одиничних ситуацій, і таких глобальних явищ, коли весь підрозділ залишався без форми зараз немає, але такі випадки були раніше.
Сергій зазначає, що незважаючи на те, що їх фонд називається робототехніка, але вони займаються звичайними машинами, бо найбільша потреба на фронті – це машини.
«Остання машина, яку ми купили, в Україні коштувала 1,8 тис. євро, а в Польщі – 4 тис. злотих, в три рази менше. І вона точно така, такого ж року випуску, в такому ж технічному стані. І ціни на машину ростуть кожного дня. Якщо вартість квадракоптерів залишається визначеною останні місяців 9, то машини, які на початку вторгнення коштували $500, зараз коштують $2,5 тис.», — поділився він проблемами.
Бюрократизація діяльності
Сергій ділиться, що в Україні перекупи наживаються за різниці у вартості машин в Україні та Європі і цю «історію» починають розуміти в Європі. Крім того, зараз в Литві і Польщі закінчились джипи, тому зараз багато машин привозять з Норвегії, Ірландії, Велиткої Британії.
«Бюрократизація – це велика проблема», — розповідає Сергій. І ця бюрократизація стосується не лише квадрокоптерів, це загалом проблема товарів подвійного призначення. Їх розмитнення може тривати 1,5-2 місяці. Проблеми з квадрокоптерами трапляються не тільки через українську сторону, а й через польську.
Він навів приклад з власної діяльності, де до людини, яка за час війни закупила більше 40 різних квадрокоптерів, в один день прийшла польська податкова і просила пояснити за які кошти, чому і як передавалися товари в Україну. Доводилося польській податковій показувати акти прийому-передачі.
«Просідання» в донатах
За словами Сергія, з жовтня минулого року почалося просідання в донатах. Він навів приклад, що збираючи кошти для однієї з бригад на Бахмутському напрямку, вони звернулися до Телеграм-каналу, з якого ще пів року тому приходило за добу приблизно -35-40 тис. грн, то зараз ця сума складає 10 тис. грн.
Зменшення донатів він повязує з тим, що деякі фонди займаються зовсім іншими питаннями. «Війна вже не цікавить їх на стільки сильно, щоб допомагати на тому ж рівні», — зазначив Сергій.
Також причиною зменшення донатів, за думкою Сергія, є досить важка зима, в результаті чого люди виснажилися і витратили величезні кошти на генератори та інші прилади. Він має надію, що у теплу пору року трошки все відновиться, бо не буде таких великих затрат на комунальні потреби, але думає, що вже все залишиться на тому рівні, що і зараз.
Про важливість волонтерства
Не зважаючи на всі проблеми волонтерської діяльності Сергій вважає, що волонтерство залишається актуальним і сьогодні, тому що локальні потреби можуть закриватися лише волонтерами.
«Коли на самому початку війни були завдані серйозні масовані удари по військовим частинам, місцям дислокування військ, було знищено багато, наприклад, продуктів харчування. На Донеччині були такі ситуації, коли бригади стикалися з тим, що продукти в наявності є і їх підвезуть, але через тиждень-два-три. Поки вся продукція пройде по документації та через тендерні процедури, пройде час. А ці потреби треба перекривати вже на позавчора. Все це нікуди не дівається. Глобальні потреби держава закриває повністю, але локальні потреби, які виникають, кожну секунду можуть закриватися лише волонтерами», — поділився Сергій.
Про волонтерську діяльність Сергій Наконєчний розповів проєкту «Займіть свої місця».
