Олеся Остафієва, співвласниця київського відьма-бару «Лиса гора», яка родом із Мар’їнки, поділилася своїми спогадами про місто та про своє дитинство в ньому на своїй сторінці в Facebook.
Балкон, як символ незламності
Олеся Остафієва пише, що Марїнка була маленьким містом, де жили щасливі люди, а зараз там немає жодного вцілілого дерева, жодної непокаліченої долі, жодного вцілілого будинку, а «в руїнах тисяч тон бетону поховані альбоми з родинними фотографіями та усе минуле». З 2014 року життя жителів Мар’їнки стало геть іншим, бо там не було перерви у війні.
«Кожного разу, переглядаючи жахливі кадри того, що залишилось від Мар’їнки, очі фіксуються на вцілілому балконі посередині. З кожним новим репортажем руйнацій ще більше, а посередині той балкон, як символ незламності», — пише вона.
Дитячі спогади
Олеся Остафієва написала, що її тітка жила в тій квартирі на четвертому поверсі. Якщо вийти з під’їзду і пройти 100 метрів праворуч, можна було знайти крамничку місцевого молокозаводу, де робили сир «Здоров‘я». А на маслозаводі виробляли халву та козинаки, які її тітка завжди привозила племінницям, коли приїжджала в гості в Донецьк.
«Ми, 13-річні діти, що виросли у приватному секторі, потрапивши у квартиру, де був телефон та балкон, бешкетувати на повну — телефонували незнайомим людям з різними розіграшами, виливали воду на перехожих, а потім «відбували покарання», коли були викриті дорослими. З цього балкону ми щось кричали хлопцям, що ганяли внизу у футбол. А за 7 років двоюрідна сестра вийшла за одного з тих хлопців заміж і він досі нам то згадує», — згадує вона.
