Тетяні 36 років, вона мешканка Галицинівки, що недалеко від Мар'їнки. Наприкінці липня 2022 вона вдруге стала мамою. Перша її дитина загинула під час пологів. Це було багато років тому. Другу вагітність жінка очікувала та почувалася добре. І все б було непогано, якби не війна.
Її син народився на два місяці раніше терміну. Доволі довго з родиною Тетяни не було зв’язку. І вони більше доби не знали, що з жінкою все добре і вона вже не народила.
Хто повідомляє: відеопроект Свої "Свідчення війни".
Ні світла, ні води, ні інтернету
"Швидку не можливо було викликати. До нас швидкі не їздять, це нереально. Обстріли постійні. Люди виїжджають, залишаються тільки бабусі і дідусі. Молодь тиняється, нікому ніхто не треба", - розповідає Тетяна.
Жінка розповідає, що у селищі немає ні світла, ні води, ні інтернету. Зрідка може з'явитися електрика, але лише на короткий час.
"Спочатку обстріли були далеко від нас, ми їх лише чули. А потім все більше і більше. З липня почалося, - каже породілля, - всі хто молодші їдуть, залишаються лише старенькі. Ті виїжджати не хочуть. По-перше, куди їхати в такому віці. По-друге, кидати все, що нажив?"
Тетяна ділиться, що вікна в їхньому будинку постійно ходили ходором, а ворожі снаряди прилітали в город до сусідів.
Сімейний лікар з села поїхав
"Наш сімейний лікар поїхала. Забрала сім'ю і виїхала. У нас в Галицинівці навіть немає свого лікаря. Є фельдшер. Якщо от в когось серце хватає, або як в мене ситуація, то немає куди звертатися", - каже Тетяна.
Жінка розповідає, коли вона відчула, що почувається недобре, то разом з чоловіком, вони знайшли машину і поїхали до лікарні. Лікарка сказала, що потрібно їхати в Покровськ. Цілу ніч жінка терпіла біль, бо вночі ніхто не міг її довезти. На ранок таки вдалося завдяки теробороні знайти транспорт. По дорозі у машини ще й спустило колесо. У Покровську Тетяну відразу відправили в операційну.
Після всього пережитого жінка мріє про одне:
"Я дуже сподіваюся, що коли син почне щось розуміти, то війни вже не буде"
