Втомлені й зі сльозами на очах з евакуаційного автобуса виходять люди. Більшість старшого віку. Це мешканці Вугледара, Мар'їнки та Новомихайлівки. Їх привезли до Курахівського центру прийому біженців, щоби перепочили й поїли.
Як зустрічають переселенців у Кураховому – у репортажі Національної поліції Донецької області. Кума.Сіті публікує його текстову версію.
Більшість евакуйованих – люди старшого вікуФото: Скрін з відео Нацполіції у Донецькій області
"Нас обстрілюють постійно. Це просто жах! Жах! Дві доби з підвалу не виходили взагалі. Довкола пожежі, все горить. Величезні вирви від снарядів", – розказують дві жінки, які виходять з автобуса. Вони не уточняють, з якого саме міста приїхали. Але у всіх населених пунктах, які розташовані на лінії фронту, ситуація приблизно однакова.
Люди ледь тримаються на ногах від втоми й пережитого. Заносити валізи та сумки допомагають поліціянти. Підтримують і тих, кому вже несила йти самим.
"Можете йти поволі, вже не треба спішити. Ви в безпеці", – заспокоює одну з жінок поліцай, допомагаючи долати сходи.
Фото: Скрін з відео Нацполіції у Донецькій області
"Разом із Курахівською міською військовою адміністрацією ми розробили план дій по евакуації людей. Дуже вони нам допомагають, розселяють тих, хто приїжджає, годують. Щодня ми разом формуємо безплатні евакуаційні автобуси й вивозимо людей у спокійніші регіони. Також возимо гуманітарну допомогу в гарячі точки. Волонтери доставляють нам ліки, продукти, бо довіряють поліції й знають, що воно все доїде до людей", – розповідає начальник відділу поліції №2 Покровського райвідділу Артем Щусь.
У центрі прийомі біженців евакуйованих зустрічають волонтери. У просторому залі стоять десятки коробок з одягом. Тут можна вибрати собі речі. Адже не всі, хто приїжджає, має змогу взяти з дому хоча б щось. А у когось і не залишилося, що взяти.
Волонтери роздають одяг і годують переселенцівФото: Скрін з відео Нацполіції у Донецькій області
"В мене все погоріло. Дякую, що хоч люди одягнули, бо в мене нічого не залишилося. Я в одному платті вискочила з хати. Спалили хату мою. Мені нема де дітись. Геть усе спалили. Поїду до сестри на Київщину, я сама уродженка Києва", – розповідає старенька бабуся, стримуючи сльози.
"У мене все згоріло", – плачучи, розповідає бабусяФото: Скрін з відео Нацполіції у Донецькій області
Тут в кожного своя історія війни та свій біль, пов'язаний із нею.
"Коли мені було 4 роки почалася Друга світова війна. Зараз мені 84-и й знову війна... От і доживай, як хочеш. Ми в підвалах ховалися-ховалися. Все позалишали. Я сама будували свій будинок, так тяжко мені було. А тепер все кинула", - розповідає інша бабуся, опираючись на інвалідний візок.
"Я сама будувала хату, а тепер її покинула", - каже 84-річна жінкаФото: Скрін з відео Нацполіції у Донецькій області
Курахівський центр прийому біженців слугує тимчасовим притулком для вимушених переселенців. Тут люди можуть переночувати, але затримуються ненадовго — на день-два. Волонтери їх годують, і забезпечують усім, чим можуть.
"Це нам різні благодійні організації та волонтери надають речі. Одяг ми одразу розфасовуємо: жіноче, чоловіче і дитяче. Люди приходять, переодягаються, перезуваються. Беруть те, що їм потрібно. І це не тільки для переселенців, якщо мешканці Курахового потребують одягу, вони теж до нас звертаються і ми не відмовляємо, — розповідає волонтерка центру, — Ми годуємо людей, які приїжджають. По можливості, даємо ліки. Найбільш потрібні заспокійливі препарати".
Від початку війни у Курахівському притулку прийняли уже декілька тисяч вимушених переселенців із гарячих точок Донеччини. Більшість їде далі — у безпечніші регіони України. Хтось — за кордон. Аби якомога далі від війни.
Фото: Скрін з відео Нацполіції у Донецькій області
