Погіршення стану довкілля не можна побачити чи відразу відчути. Але, забруднення повітря, води, просідання ґрунту мають наслідки, які впливають на якість не лише нашого життя, а й тих, хто буде жити після нас. Нещодавно громадська організація "Екодія", на основі дослідження міжнародного аналітичного центру EMBER, повідомила, що Україна продукує 72% всіх викидів зольного пилу в Європі. «Лідерами» за викидами є вісім українських електростанцій. Чотири з них розташовані на території Донецької та Луганської областей. Серед них і Курахівська ТЕС. На думку екологів, зольний пил (PM10) або продукт, який залишається після згоряння вугілля, не такий безпечний, як може здатися. Чим небезпечне для жителів нашого регіону таке «лідерство», як змінити ситуацію та про те, які ще проблеми загрожують довкіллю регіону, ми говорили з екологами, громадськими активістами, правознавцями у сфері екології та курахівчанами.
Що думають з цього приводу жителі Курахове?
Більшість опитаних курахівчан оцінюють стан довкілля на три - п’ять балів з десяти. Серед екологічних проблем називають: обміління річки Вовчої, стан очисних споруд та двох відвалів золи, збільшення шкідливих рослин та недостатню боротьбу з ними. Серед більше 200 опитаних, дев’ять вважають, що у першу чергу треба вирішувати проблему забруднення повітря, 42 говорять про необхідність звернути увагу на стан річки, 131 опитаний вважає, що вищезазначені проблеми треба вирішувати у комплексі
У чому небезпека зольного пилу?
При спалюванні вугілля в атмосферу потрапляють сім речовин. Найнебезпечніші - оксиди азоту та сірки, вуглекислий газ, зольний пил. Зольний пил потрапляє в повітря не лише при спалюванні вугілля, а й з зольних відвалів. Частки пилу при вдиханні можуть потрапляти не тільки у легені, а й у кровотік. Пил здатен пошкоджувати легені й серце, спричиняти інсульт, викликати легеневі захворювання. Другий вид забруднення зольним пилом – опосередкований. Пил містить багато важких металів. Коли він осідає на ґрунті, шкідливі речовини потрапляють на овочі і фрукти, які згодом опиняються на нашому столі. Важкі метали можуть накопичуватись в організмі і мають канцерогенні властивості, тобто здатні спровокувати онкологічні захворювання.
У чому причина високих показників забруднення?
За словами головного наукового співробітника Інституту телекомунікацій і глобального інформаційного простору Національної академії наук, доктора технічних наук Євгена Яковлєва, вугілля насичене широким спектром мікроелементів – цинк, залізо, мідь, свинець, сірка. При спалюванні відбувається не лише забруднення повітря, а й осідання важких металів на ґрунті. До того ж, немає ефективного очищення вугілля при підготовці до спалювання. На його думку, саме високий природний рівень забруднення палива і низька ефективність його підготовки до спалювання, сприяють збільшенню кількості викидів зольного пилу.
На думку керівника інституту технічної екології, головного редактора видання «Екологія промислового краю» Ліни Плющакової, одна з причин великої кількості викидів зольного пилу полягає у тому, що на ТЕС часто змінюється паливо. Через це електростанції вимушені змінювати режими роботи. Систему уловлювання електрофільтрів важко підлаштовувати під такі зміни. Якщо б теплоелектростанції працювали на одному виді палива постійно, то система уловлювання краще реагувала і виконувала свою роботу.
«Під час військових дій, думаю, показники погіршились. Раніше електростанції отримувала паливо з постійних родовищ. Тепер, через порушення економічних зв’язків, паливо надходить з інших родовищ і система очищення не може підлаштовуватися під зміни», - розповіла вона.
Що декларує з приводу захисту чистоти повітря законодавство?
Одним з невід'ємних прав громадян є право на здорове навколишнє середовище та існування. В Україні це право регулюється Конституцією України, законом України «Про охорону навколишнього природного середовища» та Законом України «Про охорону атмосферного повітря». Відповідальність за дії спрямовані на забруднення атмосферного повітря передбачена Кримінальним Кодексом України та Кодексом України про адміністративну відповідальність
За словами менеджерки проєкту «Миробудування та примирення з питань екологічного та ресурсного відновлення на Сході України» БФ «Право на захист» Олександри Лук'яненко, в реальності реалізувати право на чисте повітря непросто.
«Наразі в Україні практично відсутня розвинута система моніторингу повітря. Існує громадська мережа «SaveEcoBot», яка встановлена у великих містах. Але, навіть ця мережа не охоплює всі міста. До того ж, датчики не встановлені безпосередньо у місцях викиду - на трубах великих підприємств-забруднювачів. Законопроект «Про запобігання, зменшення та контроль забруднення, що виникає в результаті промислової діяльності» був зареєстрований ще у вересні минулого року, але зараз він вкотре відправлений на доопрацювання. Наразі, що саме відбувається на підприємствах-забруднювачах і реальні обсяги забруднення нам невідомі», - розповіла вона. У 2011 році Україна приєдналася до договору про Енергетичне Співтовариство, однак більшість українських підприємств - забруднювачів, не були приведені у відповідність до вимог директив ЄС щодо небезпечних викидів.
У Європі діє сувора система штрафів для підприємств. Їх розмір залежить від кількості викидів у повітря. За потенційно небезпечними виробництвами пильно стежить моніторингова система санітарних станцій, яка терміново надає інформацію власникам підприємств щодо можливої небезпеки.
Як змінити ситуацію?
На думку Олександри Лук'яненко, на законодавчому рівні треба зобов’язати власників встановити безпосередньо на джерелах забруднення датчики, які б в автоматичному режимі передавали дані про стан повітря та кількості небезпечних викидів до загальнонаціональної системи моніторингу.
«Необхідно закріпити систему фіксації забруднення та розрахунку шкоди, а також запровадити систему екологічного страхування довкілля і здоров’я людей, які проживають поблизу великих підприємств-забруднювачів», - розповіла вона.
Ліна Плющакова вважає, що єдиний вихід - модернізація виробництва, в першу чергу, систем пиловловлювання. Але чи готові до цього власники?
«У Європі відмовляються від спалювання викопного палива. Загальносвітова тенденція – перехід до відновлюваної енергетики. У цьому напрямку необхідно рухатись і нашій державі», - говорить вона.
Соціальний аспект. Варіанти вирішення проблеми на місцевому рівні
Є у екологічної проблеми і соціальний аспект. У невеликих містах ТЕС - градоутворючі підприємства, які забезпечують роботою місцевих жителів. В умовах тривалого військового конфлікту, нестачі робочих місць, для місцевих жителів, підприємство – єдине місце працевлаштування та альтернатива заробіткам за кордоном. Тож, місцеві жителі вважають, що будь-які зміни у роботі теплоелектростанції вдарять по гаманцям городян. Чи існує оптимальний варіант вирішення екологічної проблеми так, аби не підвищити рівень соціальної напруги і не забруднювати довкілля?
За словами голови ГО «Обличчям до обличчя» Віктора Бичика, після реконструкції електрофільтрів кількість пилу зменшилась, але не до норми, встановленої Європейською угодою про зниження викидів, за якою викидів повинно бути не більше 50 міліграм на один куб повітря. Власники промислових підприємств сплачують екологічні податки, з яких 40% йде у державний бюджет, 60% надходить у місцевий. Зольний пил обходиться власникам найдешевше по податкам, але його виділяється найбільше. Тому примусити підприємця модернізувати виробництво буде важко. Тож у місцевої влади є два варіанти дій, спрямованих на покращення стану довкілля.
«Перший - встановити систему моніторингу стану забруднення повітря. Пил, зважаючи на висоту труб, осідає у радіусі 5 кілометрів від станції. Саме на цій відстані осідає найбільше пилу. Якщо вимірювати показники забруднення у цьому радіусі, то можна побачити реальні показники концентрації пилу. Зараз у Курахове пост моніторингу стану забруднення повітря розташований майже у парковій зоні, на відстані більшій, ніж п’ять кілометрів від станції. Доцільніше моніторити рівень забрудненості навколо станції та у сусідньому Дачному і селах поблизу, у бік яких вітер розносить пил. Другий варіант - місцева влада може домовитись з власником про часткову участь у реконструкції електрофільтрів. При цьому частину екологічних платежів з місцевого бюджету можна спрямувати на реконструкцію цих фільтрів»,- розмірковує він. Місцевій владі слід звернути увагу на раціональне використання «екологічних», які сплачує підприємство до бюджету. Можливо, краще їх спрямовувати не на реконструкцію парку чи термомодернізацію будинків, а, наприклад, на висадку дерев, які «ловлять» пил, боротьбу з карантинними рослинами, співпрацю з підприємствами – забруднювачами стосовно мінімізації наслідків їх діяльності. На думку голови громадської організації, необхідно затвердити Стратегію розвитку громади, де чітко були б прописані заходи із захисту довкілля, потім розробити місцеву екологічну програму.
За словами депутата Курахівської міської ради Андрія Расщупкіна, високі показники забруднення зольним пилом, можуть бути через невирішене питання з відвалами золи у Сухій балці та Тернах.
«Їх реконструювали, але не можна сказати що вони працюють в ідеальних умовах. Зола повинна бути покрита водою, аби вона не розносилась вітром. Зараз не вся поверхня відвалу залита водою. Існує інша методика консервація відвалів – полімеризація, тобто залиття шару золи рідким пластиком, на який знову засипається зола, яка також заливається пластиком. І так шар за шаром. До того ж, на ТЕС вугілля зберігається у відкритому стані. Це також сприяє збільшенню концентрації зольного пилу у повітрі. А ось, наприклад, у Нідерландах вугілля, яке зберігається під відкритим небом, обробляють спеціальним розчином. Він певним чином консервує паливо. Після такої обробки, верхній шар вугілля під впливом сонячних променів, дощу, вітру не виділяє небезпечні речовини. Також, аби пил не підіймався на рівень 1 – 1, 5 метри, його потрібно постійно змивати водою. Якщо мити дороги та тротуари у місті, можна знизити рівень забруднення зольним пилом», - розповів він.
На його думку, оптимальний шлях зменшення рівня забрудненості повітря винайшли європейські компанії. Одна з компаній, електростанції якої працюють у Нідерландах та Польщі, ретельно підходить до проблеми очистки попелу – того, що залишається після спалювання вугілля у котлах. На її електростанціях працює комплекс фільтруючого обладнання. Після ретельної очистки, залишки попелу використовують як наповнювач при виготовлені цементу. Після фільтрації та технологічної обробки залишається гіпсовий залишок, з якого роблять суміші, гіпсокартон.
«Нам потрібна відповідна державна програма, спрямована на заохочення власників теплоелектростанцій практикувати подібну ретельну очистку. Це не лише сприяє зменшенню рівня забруднення довкілля, а й допоможе створити нові робочі місця, наприклад, на виробництві того ж гіпсу», - говорить він.
Не лише повітря…Екологи б’ють на сполох
На думку екологів, стан довкілля на Донбасі за роки збройного конфлікту погіршився. Пов’язано це не в останню чергу з неконтрольованим процесом закриття шахт. Наразі, 80% шахт знаходяться на непідконтрольній уряду території. У якому стані вони перебувають невідомо, але більша частина з них не працює. Закриття шахт відбувається шляхом так званої «мокрої консервації» або некерованого затоплення. За словами головного наукового співробітника Інституту телекомунікацій і глобального інформаційного простору Національної академії наук, доктора технічних наук Євгена Яковлєва, проблема у тому, що немає узгодженої сторонами конфлікту, збалансованої політики закриття та виведення шахт з експлуатації. Наразі, не затверджені параметри затоплення, немає чіткого алгоритму виключення негативного впливу процесу закриття на діючі шахти, які працюють на підконтрольній уряду території.
Таке неконтрольоване затоплення шахт загрожує екосистемі регіону. У непрацюючих шахтах згодом збільшується рівень підземних вод. При наближені води до поверхні, збільшується ризик підтоплення, а згодом і затоплення території. Також це загрожує техногенними землетрусами, виділенням метану на поверхню, підземними вибухами, пошкодженням водопровідно-каналізаційних мереж промислових підприємств, житлових будинків.
«Рівень затоплення шахт постійно збільшується. За оцінками фахівців, близько 70 – 80 шахт вже затоплені у верхньому горизонті гірничих робіт. Це може спровокувати незворотні зміни. Якщо процес не зупинити, наслідки будуть серйозними. Не слід забувати, що 60 міст і селищ Луганської та Донецької областей, розташовані над гірничими виробітками. Якщо не вирішувати проблему, частина з них згодом може стати непридатними для життя», - розповів Євген Яковлев.
Неконтрольоване збільшення підземних вод на шахтах непідконтрольної території може зашкодити діючім шахтам, розташованим на підконтрольній території. Так, у Луганській області, зусиллями робітників вже затримали аварійне затоплення шахти Золота, де був прорив підземних вод з шахт, розташованих по той бік лінії розмежування. Зараз у небезпеці торецька група шахт.
«Ситуація настільки складна, що не можна гарантувати, що на шахтах від Селидове до Золотого не буде прориву шахтних вод і аварійного затоплення. Тим більше, за останні сім років на Донбасі майже зруйнована система спостереження за рівнем підземних вод та осіданням поверхні», - говорить він. Ігнорування проблеми згодом може призвести до катастрофи. Тож, на думку екологів, на рівні уряду, Тристоронньої контактної групи, комітетів Верховної Ради потрібні практичні заходи з вироблення чіткого алгоритму переходу до керованого затоплення шахт і контролю за рівнем підземних вод на непрацюючих об’єктах.
Цей текст видання підготувало за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID). Зміст продукції є винятковою відповідальністю видання та не обов'язково відображає погляди USAID або Уряду США.
