Село Сонцівка відоме далеко за межами Донецької області. Саме тут народився творець відомих сонати для фортепіано №7, опери «Війна і мир», п’ятої симфонії – композитор Сергій Прокоф’єв. І саме тут знаходиться цікавий для туристів музей видатного композитора.
Аби подолати тринадцять кілометрів від Курахового до Сонцівки треба чекати автобус, який їздить у село і в зворотному напрямку три рази на день, або мати власний транспорт. Про те, як привабити туристів у Сонцівку, де та навіщо планують побудувати лабіринт та які експонати збирають для музею під відкритим небом, ми розпитали у співробітників музею.
***
Цей матеріал – частина інтерактивного медіасеріалу на Свои.City. Ми зібрали 8 історій про людей, які розвивають локальний туризм у своїх громадах та за їхніми межами. Вони розповідають про те, чим може бути цікавий схід України для туристів, як вони досліджують Україну та допомагають ставати туристами дітям. Дивіться відео і знайомтеся з нашими героями.
***
На в’їзді у Сонцівку, де проживає близько 800 жителів, стоїть стела, яка повідомляє, що тут знаходиться меморіальний музей Сергія Прокоф’єва. Сам музей знаходиться у центрі села, неподалік від школи та сільради. Відремонтоване приміщення з великими вікнами, концертною залою та експонатами з Маріїнського та Великого театрів – здивує тих, хто вперше сюди потрапив. Вартість квитків – достатньо демократична. Для дорослих – 17 грн, для дітей – 8 грн. 50 коп. За екскурсію прийдеться віддати – 50 і 25 грн. відповідно. Нас зустрічає Наталія Скиба, старший науковий співробітник музею.
Деякі відвідувачі дивуються, коли приїжджають до нас вперше. Вони розраховують побачити звичайний сільський музей, а бачать раритетні експонати. Сама історія створення музею цікава. Коли у 1953 році помер Сергій Прокоф’єв, дослідники знали, що народився він у Сонцівці, але ніхто не знав, де саме вона знаходиться. Після революції початку минулого століття село перейменували у Красне. Сам композитор після від’їзду до Петербургу у 1910 році і до самої смерті не був тут. Тож дослідники витратили багато часу щоб віднайти наше село. Активно займався пошуками скрипаль Донецької філармонії Михайло Бобков, саме він віднайшов тоді у нашому селі ще живих свідків: няню Сергія Прокоф’єва – Марфу з якою він у дитинстві грав у шахи, друга дитинства Євмена Голікова та сторожа, який охороняв помістя родини композитора.
Наталія Скибан розповідає про те, як експонати потрапили до музею
Так, у грудні 1959 року у селі відкрили тоді ще перший у світі народний музей Прокоф’єва. Перші експонати – портрет композитора, книги та платівки із записами. Екскурсії там проводили школярі. А вже у 1991 році музей реорганізували у меморіальний комплекс. З того часу кількість експонатів значно зросла.
До речі сам музей розташований у приміщенні колишньої школи, побудованої ще на початку століття батьком композитора. На жаль, будинок родини Сергія Прокоф’єва, який знаходився біля церкви, після подій 1917 року, зруйнували. Екскурсанти можуть побачити лише меморіальний камінь на його місці.
Меморіальний камень на місці будинку, у якому народився та жив Сергій Прокоф'єв
«Родина композитора приїхала сюди у 1877 році, ще до народження Сергія. Батько композитора вчився разом з Дмитром Сонцевим, якому належало помістя у цій місцевості, подароване його пращурам ще наприкінці 18 століття. Але на той момент воно було занедбане, власники сюди не приїздили. Тож Дмитро Сонцев запропонував своєму другові пожити тут. А Сергій Олексійович був діяльною натурою, захоплювався сільським господарством та хотів застосовувати знання на практиці. Так разом з дружиною він опинився у Сонцівці. За пару десятиріч батько композитора перетворив занедбане село у заможне. На початку минулого століття тут працював кінний, цегляний та пивний заводи», – розповіла Наталія Скиба історію приїзду родини Прокоф’єва у Сонцівку.
За її словами експонати музею збирали по крупинкам, багато речей передали сини композитора – Святослав та Олег, театри, навіть приватні колекціонери. Нещодавно музей поповнився номером журнала Time за 1945 рік з портретом Сергія Прокоф’єва на обкладинці та статтею про нього. Саме після прем’єри П’ятої симфонії Сергія Прокоф’єва у Чикаго, на обкладинці культового журналу надрукували його фото і статтю про нього. За словами Наталії Скиби, у статті автор більше розмірковує не над творчістю композитора, а над питанням чому він у 1936 році остаточно повернувся з еміграції на батьківщину. Те, що на обкладинці культового журналу з’явився наш земляк вже робить цей примірник унікальним для відвідувачів.
Є серед експонатів речі з цікавою історію. Це власні речі композитора: рукавички, шарф, попільниця, портрет Сергія Прокоф'єва, написаний його сином. Цікава історія про те, як збереглися та потрапили до музею речі з помістя батьків композитора. Перед від’їздом, речі з будинку мати подарувала місцевому священику, який хрестив маленького Сергія. Коли у 1991 році музей розпочав пошук експонатів, на запит із Запоріжжя відгукнулась правнука цього священика, яка від діда знала про походження цих речей. Вона подарувала закладу етажерку та тумбочку з будинку композитора. А ось плетене крісло, у якому любив відпочивати Сергій Прокоф’єв, його шляпа, передані сином композитора Святославом, залишились у краєзнавчому музеї Донецька. Але і в Сонцівці залишились деякі експонати з краєзнавчого музею – афіші, програми, виставка гравюр.
За словами співробітників, до 2014 року музей був філією обласного краєзнавчого музею. З початку військових дій та окупації Донецька, установа кілька років проходила перереєстрацію на території України. Два роки співробітники працювали на громадських засадах і не отримували зарплату. Розробляли навіть план евакуації музею у випадку активізації бойових дій. Але, на щастя, він не знадобився.
Звісно, через бойові дії кількість відвідувачів зменшилась. До того ж, крім наближеності до лінії розмежування, бажаючих відвідати малу батьківщину видатного композитора, зупиняє проблема транспортного сполучення. Хоча, минулого року музей відвідав професор з Норвегії, прихильник творчості композитора. Останні роки переважна більшість відвідувачів – мешканці області, хоча приїжджають гості і з інших міст. Люблять музей маленькі відвідувачі. До речі, для них тут є багато цікавого. Наприклад, місце, де є можливість не лише навчитися грати на музичних інструментах, а й грати у морський бій, розгадати ребус або шараду.
"Сергій Прокоф'єв у дитинстві любив розгадувати шаради, ребуси, навіть вигадав власний шифр – писав без голосних букв. Маленькі відвідувачі в інтерактивній кімнаті мають можливість ознайомитись з дитячими захопленнями композитора і навіть спробувати писати пером та чорнилом. Діти, які ростуть у часи інтернету, з великим задоволенням грають у настільні ігри і люблять бувати у цій частині музею", – розповіла Наталія Скиба.
У наступному році, до 130-річчя композитора, у музеї планують відкрити новий маршрут – екскурсію по селу, із спогадами жителів, цікавими місцевими історіями та музей під відкритим небом. Експонати для нього вже почали збирати. Місцеві жителі охоче приносять на подвір'я музею кам'яні молотилки, жернова, цеглу з іменною позначкою виробника – "Д С" – Дмитро Сонцев. Наприкінці позаминулого століття на території села добували глину і виготовляли з неї цеглу. Також на подвір'ї музею планують зробити лабіринт, викладений із каменю, по якому було б цікаво бродити дітям, дорослим і його маршрут можно було б змінювати.
***
Цей медіасеріал створено в межах Програми ООН із відновлення та розбудови миру за фінансової підтримки урядів Данії, Швейцарії та Швеції.
Програму ООН із відновлення та розбудови миру реалізують чотири агентства ООН: Програма розвитку ООН (ПРООН), Структура ООН з питань гендерної рівності та розширення прав і можливостей жінок (ООН Жінки), Фонд ООН у галузі народонаселення (UNFPA) і Продовольча та сільськогосподарська організація ООН (ФАО).
Програму підтримують дванадцять міжнародних партнерів: Європейський Союз (ЄС), Європейський інвестиційний банк (ЄІБ), а також уряди Великої Британії, Данії, Канади, Нідерландів, Німеччини, Норвегії, Польщі, Швейцарії, Швеції та Японії.
