Рятують міста від гуманітарної катастрофи. Як працює Рух допомоги та спротиву на Донеччині
Майже 500 тонн гуманітарних вантажів отримала Донеччина від початку російської окупації, порахував рух «Все буде добре». Звозять допомогу на склади гуманітарного штабу у Краматорську. А місцеві громади подають списки того, що потребують найбільше.
З перших днів війни п'ять громадських організацій та благодійних фондів об'єдналися у Рух допомоги та спротиву «Все буде добре». Це наймасштабніша громадська ініціатива в Донецькій області, яка координує евакуацію біженців та залучає гуманітарну допомогу. Кума.city поспілкувалася з ідейним натхненником руху Ярославом Бойком.
- Чи достатньо гуманітарної допомоги отримує Донеччина? Чи є запаси на критичні випадки?
- Після вторгнення Росії в Україну в Донецькій області був створений Єдиний гуманітарний штаб при обласній військово-цивільній адміністрації. В нас є великі склади й там приймаємо допомогу. Влада це координує, а громадські організації контролюють процес передачі допомоги. Так ми оперативно можемо реагувати на запити і від громад, і від військових. Прохань про допомогу надходить дуже багато.
Зараз маємо на складах орієнтовно 240 тонн гуманітарної допомоги. Звичайно, нам цього замало. Штаб на зв'язку із 49 громадами Донеччини. Скажу так - одного вагону допомоги - 60 тонн - нам вистачає, щоб покрити потреби максимум трьох громад. Майже усі міста зараз на межі гуманітарної катастрофи, тому що допомоги надходить занадто мало.
- У чому зараз є найбільша потреба?
- Дуже велика потреба у медикаментах. В аптеках немає взагалі нічого, навіть валеріанки чи валідолу. Тому з ліками дуже скрутно. І ми щодня отримуємо довгі списки. Людям, які мають хронічні захворювання і мають постійно приймати таблетки, взагалі складно чимось зараз зарадити. Також є потреба велика в їжі й засобах гігієни. Запаси продуктів дуже малі. І про це треба думати, тому що ми не знаємо, який населений пункт може опинитися у блокаді найближчим часом.
- Рух «Все буде добре» також займається евакуацією населення Донеччини у спокійніші регіони? Скільки уже людей виїхало?
- Починаючи з 26 лютого ми допомогли евакуювати залізничними потягами майже 50 тисяч мешканців нашої області. У перші дні доводилося буквально випрошувати евакуаційні потяги. З людей вимагали плату за проїзд. Тільки пізніше, коли евакуація набула величезних масштабів - по 2-3 тисячі людей щодня приїжджали на вокзали - почали давати більше поїздів і зійшлися на тому, що це має бути безкоштовно для людей.
Найтяжче було приблизно тиждень тому, коли, наприклад, до Краматорська щодня приїжджало понад 4 тисячі людей, які хотіли виїхати у безпечніші області України. Зараз вже менше - приблизно 2,5 тисячі щодня. Графік відправлення потягів і станції - плаваючий через постійні обстріли. Відправляємо з Краматорська, Лиману або Лозової, куди звозимо людей автобусами з навколишніх міст та сіл. Загалом з регіону іде 3-4 евакуаційних потяги на добу. Наші волонтери супроводжують їх по всьому маршруту. Підвозять їжу та воду, бо дуже часто люди виїжджають, не маючи узагалі нічого.
- Чи достатньо такої кількості потягів? Усі охочі можуть виїхати?
- Ні, не всі. На кожному з вокзалів, де відбувається евакуація, майже щодня залишається ночувати 250-300 людей. Дуже рідко нам вдається відправити усіх охочих. Садимо по 120-150 людей в один вагон. Їхати доводиться добу або і більше. А виїжджають в основному жінки, діти та хворі, тому мусять бути хоча б мінімальні умови.
- Що вас, як волонтера, найбільше вразило за цих понад двадцять днів війни?
- Я скажу про хороше. Найбільше вражають самі жителі Донеччини. 2014 рік тут всіх дуже змінив. Виїжджають в основному жінки та діти, чоловіки залишаються, ідуть в тероборону або Збройні Сили України. Вже немає ілюзій щодо "братнього народу". У нас такі укріплення, що зубами нас не перегризеш. Тому так закидають нас ракетами, бо по-іншому не підібратися. І люди стали набагато згуртованіші, підтримують одне одного та допомагають, хто чим може.
